Поуелл Ентоні

Визначення і загальна характеристика

ПО́УЕЛЛ Ентоні (Powell Anthony; 21. 12. 1905, Лондон — 28. 03. 2000, м. Фром, Велика Британія) — англійський письмен­ник. Студіював в Ітонському коледжі (1919—23) та Бейл­ліол-коледжі Оксфордського університету (1923—26). Від 1926 — у Лондоні: за­ймався журналістикою, працював у видавництві «Дакуорт», газетах і журналах («Спектейтор», «Панч», «ТЛС», «Дейлі теле­граф»). У 1930-х pp. писав кіносценарії. Вже тоді сформувався світо­гляд П., що тяжів до ліберально-консе­рвативних по­глядів і проявився у нес­прийнят­ті ідеології лівого руху, а також у без­ком­промісній критиці привіле­йованих аристократичних кіл сучасного йому су­спільства. У роки 2-ї світової війни П. у чині ма­йора служив у роз­відці піхотного полку військ Великої Британії. Після війни продовжив літературну діяльність, також неодноразово брав участь в між­народних письмен­ницьких зу­стрічах і семінарах, присвячених про­блемам літературного роз­витку. П.-романіст наслідував реалістичні традиції англійської художньої прози — характерологію та психологізм. Його творчість роз­вивалася в річищі англійської національної традиції комічної оповіді, зокрема в дусі Ч. Дік­кенса, І. Во, П.-X. Джонсона та ін. Ранні романи П. написані у манері І. Во і свідчать про домінува­н­ня різко-критичних тенденцій стосовно зображе­н­ня сучасної йому англійської соціально-політичної дійсності. У романі «Afternoon Men» («Пізні люди», 1931) роз­криває тему без­результатності пред­ставників художньої інтелігенції, яких лякає «сіра, одноманітна, страшна пустеля без­надії і від­чаю». У романі «Venusberg» («Венусберґ», 1932) письмен­ник змальовує Риґу 1920-х pp., «From a View to a Death» («Пере­слідува­н­ня, а потім смерть», 1933) — на прикладі долі англійського художника А. Зоуча під­дається різкій критиці ніцшеанська ідеологія «волі до влади» і ніцшеанський образ «надлюдини». Владолюбство знаходить своє висвітле­н­ня і в романі «Agents and Patients» («Агенти і пацієнти», 1936), в якому змальовані заро­зумілі невігласи, що претендують на ви­значальну роль в культурному житті су­спільства. Ці ж жанрово-тематичні домінанти притаман­ні й творові «Whatʼs Become of Waring» («Що трапилося з Верінгон», 1939), у якому змальована комічна історія групи людей, що намагаються реконструювати біо­графію популярного письмен­ника, яким виявився звичайний пройдисвіт. Починаючи з «A Question of Upbringing» («Питань вихова­н­ня», 1951) П. написав 12 романів, що склали єдиний цикл під на­звою «A Dance to the Music of Time» («Танок під музику Часу», 1951—75), зокрема (враховуючи «Пита­н­ня вихова­н­ня»): «A Buyersʼs Market» («Дешевий базар», 1952), «The Acceptance World» («Світ бізнесу», 1955), «At Lady Mollyʼs» («У будинку леді Моллі», 1957), «Casanovaʼs Chinese Restaurant» («Китайський ресторан Казанови», 1960), «The Kindly Ones» («Милосердні», 1962), «The Valley of Bones» («Поле кісток», 1964), «The Soldierʼs Art» («Мистецтво ратних справ», 1967), «The Military Philosophers» («Військові філософи», 1968), «Books Do Furnish a Room» («Книжки прикрашають кімнату», 1971), «Temporary Kings» («Королі на годину», 1973), «Hearing Secret Harmonies» («Прислуховуючись до таємних гармоній», 1975). У цьому циклі, який порівнюють із циклом М. Пруста «У пошуках утраченого часу» (в англійській критиці П. часто називають «англійським Прустом»), письмен­ник через долю і сприйня­т­тя своїх героїв від­творює життя вищого та середнього прошарків сучасного йому англійського су­спільства між двома світовими війнами і після 1945. Цикл «Танок під музику часу» складається із 4-х трилогій, у яких діють понад двісті персонажів. Головними героями, доля яких є наскрізною для усіх чи майже усіх романів циклу, ви­ступають чотири випускники привіле­йованої школи: Кен­нет Від­мерпул, Чарлз Стрінгам, Пітер Темплер та Ніколас Дженкінс. Кожен з них уособлює певний соціальний тип і людський характер. Одним із головних героїв епопеї може бути на­званий також Час. У музиці Часу звучать трагічні мотиви, що під­порядковують собі людські долі. Критичні тенденції щодо висвітле­н­ня життя сучасного йому су­спільства наявні і в пізніх романах — «Oh, How the Wheel Becomes It» («О, як крутиться колесо», 1983) та «The Fisher King» («Король рибалок», 1986). Газета «Таймс» 2008 внесла П. у список 50-ти найви­значніших британських письмен­ників 2-ї половини 20 ст.

Літ.: Аникин Г. Энтони Поуэлл. Английская литература. 1945—1980. Москва, 1987; Назарець В. Поуелл Ентоні // Зарубіжні письмен­ники: Енциклопед. довід.: У 2 т. Т. 2. Т., 2006.

В. М. Назарець

Завантажити статтю