Поуелл Ентоні
ПО́УЕЛЛ Ентоні (Powell Anthony; 21. 12. 1905, Лондон — 28. 03. 2000, м. Фром, Велика Британія) — англійський письменник. Студіював в Ітонському коледжі (1919–23) та Бейлліол-коледжі Оксфордського університету (1923–26). Від 1926 — у Лондоні: займався журналістикою, працював у видавництві «Дакуорт», газетах і журналах («Спектейтор», «Панч», «ТЛС», «Дейлі телеграф»). У 1930-х pp. писав кіносценарії. Вже тоді сформувався світогляд П., що тяжів до ліберально-консервативних поглядів і проявився у несприйнятті ідеології лівого руху, а також у безкомпромісній критиці привілейованих аристократичних кіл сучасного йому суспільства. У роки 2-ї світової війни П. у чині майора служив у розвідці піхотного полку військ Великої Британії. Після війни продовжив літературну діяльність, також неодноразово брав участь в міжнародних письменницьких зустрічах і семінарах, присвячених проблемам літературного розвитку. П.-романіст наслідував реалістичні традиції англійської художньої прози — характерологію та психологізм. Його творчість розвивалася в річищі англійської національної традиції комічної оповіді, зокрема в дусі Ч. Діккенса, І. Во, П.-X. Джонсона та ін. Ранні романи П. написані у манері І. Во і свідчать про домінування різко-критичних тенденцій стосовно зображення сучасної йому англійської соціально-політичної дійсності. У романі «Afternoon Men» («Пізні люди», 1931) розкриває тему безрезультатності представників художньої інтелігенції, яких лякає «сіра, одноманітна, страшна пустеля безнадії і відчаю». У романі «Venusberg» («Венусберґ», 1932) письменник змальовує Риґу 1920-х pp., «From a View to a Death» («Переслідування, а потім смерть», 1933) — на прикладі долі англійського художника А. Зоуча піддається різкій критиці ніцшеанська ідеологія «волі до влади» і ніцшеанський образ «надлюдини». Владолюбство знаходить своє висвітлення і в романі «Agents and Patients» («Агенти і пацієнти», 1936), в якому змальовані зарозумілі невігласи, що претендують на визначальну роль в культурному житті суспільства. Ці ж жанрово-тематичні домінанти притаманні й творові «What’s Become of Waring» («Що трапилося з Верінгон», 1939), у якому змальована комічна історія групи людей, що намагаються реконструювати біографію популярного письменника, яким виявився звичайний пройдисвіт. Починаючи з «A Question of Upbringing» («Питань виховання», 1951) П. написав 12 романів, що склали єдиний цикл під назвою «A Dance to the Music of Time» («Танок під музику Часу», 1951–75), зокрема (враховуючи «Питання виховання»): «A Buyers’s Market» («Дешевий базар», 1952), «The Acceptance World» («Світ бізнесу», 1955), «At Lady Molly’s» («У будинку леді Моллі», 1957), «Casanova’s Chinese Restaurant» («Китайський ресторан Казанови», 1960), «The Kindly Ones» («Милосердні», 1962), «The Valley of Bones» («Поле кісток», 1964), «The Soldier’s Art» («Мистецтво ратних справ», 1967), «The Military Philosophers» («Військові філософи», 1968), «Books Do Furnish a Room» («Книжки прикрашають кімнату», 1971), «Temporary Kings» («Королі на годину», 1973), «Hearing Secret Harmonies» («Прислуховуючись до таємних гармоній», 1975). У цьому циклі, який порівнюють із циклом М. Пруста «У пошуках утраченого часу» (в англійській критиці П. часто називають «англійським Прустом»), письменник через долю і сприйняття своїх героїв відтворює життя вищого та середнього прошарків сучасного йому англійського суспільства між двома світовими війнами і після 1945. Цикл «Танок під музику часу» складається із 4-х трилогій, у яких діють понад двісті персонажів. Головними героями, доля яких є наскрізною для усіх чи майже усіх романів циклу, виступають чотири випускники привілейованої школи: Кеннет Відмерпул, Чарлз Стрінгам, Пітер Темплер та Ніколас Дженкінс. Кожен з них уособлює певний соціальний тип і людський характер. Одним із головних героїв епопеї може бути названий також Час. У музиці Часу звучать трагічні мотиви, що підпорядковують собі людські долі. Критичні тенденції щодо висвітлення життя сучасного йому суспільства наявні і в пізніх романах — «Oh, How the Wheel Becomes It» («О, як крутиться колесо», 1983) та «The Fisher King» («Король рибалок», 1986). Газета «Таймс» 2008 внесла П. у список 50-ти найвизначніших британських письменників 2-ї половини 20 ст.
Рекомендована література
- Аникин Г. Энтони Поуэлл. Английская литература. 1945–1980. Москва, 1987;
- Назарець В. Поуелл Ентоні // Зарубіжні письменники: Енциклопед. довід.: У 2 т. Т. 2. Т., 2006.
Завантажити статтю
Людина 
