Попович Михайло Омелянович
ПОПО́ВИЧ Михайло Омелянович (01. 11. 1930, х. Бригада № 2 колгоспу «Ленінвейг», нині с. Біленьке Скадовського р-ну Херсонської обл. — 07. 03. 2011, Ужгород) — скульптор. Обласна премія імені А. Ерделі та Й. Бокшая (2001). Член НСХУ (1963). Закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1955; викладачі І. Севера, А. Оверчук). Від 1955 — викладач Ужгородського училища прикладного мистецтва; 1966—2001 — художник-скульптор на Закарпатському художньо-виробничому комбінаті Художнього фонду УРСР (Ужгород). Працював у галузі станкової та монументально-декоративної скульптури з різним матеріалом — деревом, мармуром, глиною, склом. У доробку — скульптурні й памʼятні знаки, присвячені визначним подіям та відомим діячам культури. У роботі вдало поєднані традиції та сучасні художні прийоми, висока пластична культура й витончений смак. Учасник обласних (від 1956), всеукраїнських (від 1957), закордонних (від 1966) мистецьких виставок. Деякі твори зберігаються в Національному художньому музеї України (Київ) та Закарпатському краєзнавчому музеї (Ужгород).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Змагання» (1956), «Збір винограду», «Іду в партизани», «Бокораші» (усі — 1957), «Карпатський опришок» (1959), «У майстерні» (1960), «Замріяна» (1961), «Після бою» (1963), «Прощання» (1964), «Розвідник» (1965), «Материнство» (1967), «Верховинці» (1969), «Едельвейс» (1971), «Винороб» (1972), «Закохані» (1973), пам’ятний знак на Верецькому перевалі (Воловецький, нині Мукачівський р-н Закарпатської обл., 1974), «Музики» (1975), «Збір урожаю» (1982), «Ф. Корятович» (1983), «Портрет народного художника Й. Бокшая» (1985), пам’ятник письменнику О. Маркушу в м. Хуст Закарпатської обл. (1991), «На базарі», «Дівчина з м’ячем» (обидві — 2003), «Веснянка» (2005).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
