Писаренко Валерій Георгійович

ПИСАРЕ́НКО Валерій Георгійович (27. 01. 1942, м. Уфа, Башкортостан, РФ) — фахівець у галузі теоретичної та математичної фізики. Син Георгія Степановича, брат Георгія Георгійовича Писаренків. Доктор фізико-математичних наук (1971), професор (2010). Закінчив Московський університет (1965). Працював 1967–68 в Інституті теоретичної фізики АН УРСР; 1968–75 — в Інституті математики АН УРСР; 1975–76 — завідувач неструктурного відділу математичних проблем, 1976–81 — завідувач відділу математичних проблем фізики Інституту фізики АН УРСР; 1981–87 — завідувач відділу математичних проблем фізики Інституту геофізики АН УРСР (усі — Київ); 1987–88, 1992 — завідувач відділу математичних проблем фізики і механіки Тихоокеанського океанологічного інституту Далекосхідного відділення РАН; 1987–89 — завідувач відділу математичних проблем фізики і механіки Інституту прикладної математики Далекосхідного відділення АН СРСР (обидва — м. Владивосток); 1989–92 — заступник директора з наукової роботи Амурського комплексного науково-дослідного інституту Далекосхідного відділення АН СРСР (м. Благовєщенськ; обидва — РФ); від 1992 — завідувач відділу математичних проблем прикладної інформатики Інституту кібернетики НАНУ (Київ); водночас від 1997 — професор кафедри автоматизації проєктування енергетичних процесів і систем Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»; 2003–07 — професор кафедри комп’ютерного еколого-економічного моніторингу Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» (Київ). Наукові дослідження: математичні та алгоритмічні моделі отримання розв’язків змішаних задач для систем інтегродиференціальних рівнянь з частинними похідними на базі використання засобів теорії груп та алгебр Лі; інформаційні моделі складних систем, сформованих соціальними групами поріднених властивостей; інформаційні моделі гетеромедіуму; інформаційні моделі механізмів нестаціонарного впливу гравітаційного потенціалу небесних тіл сонячної системи на періоди підвищення сейсмічної активності в геооболонках; фізичні основи інформатики, перспективної для завадозахищеного наддальнього зв’язку; системи інтелектуального управління оперативним виявленням та нейтралізацією небезпечних швидкоплинних технологічних подів у довкіллі та в техносфері; інформаційні алгоритмічні моделі функціонування короткотривалої та довготривалої пам’яті людського мозку; інформаційні моделі економічних систем масштабу великої корпорації або держави.

Завантажити статтю