Писаренко Георгій Степанович

ПИСАРЕ́НКО Георгій Степанович (30. 10(12. 11). 1910, х. Скрильники Кобеляцького пов. Полтавської губ., нині в межах с. Дрижина Гребля Полтавського р-ну Полтавської обл. — 09. 01. 2001, Київ) — фахівець у галузі механіки, матеріалознавець. Батько Валерія та Георгія Писаренків. Доктор технічних наук (1948), професор (1950), академік НАНУ (1964). Заслужений діяч науки УРСР (1973). Державні премії УРСР (1969, 1980) та СРСР (1982) у галузі науки і техніки. Премія імені М. Крилова АН УРСР (1968). Орден «За заслуги» 2-го ступеня (2000). Закінчив Горьковський індустріальний інститут (нині м. Нижній Новгород, РФ, 1936). Від 1939 працював в Інституті будівельної механіки АН УРСР (Київ). Під час 2-ї світової війни 1941–43 — в евакуації у м. Уфа (Башкортостан, РФ): інженер-дослідник авіамоторного заводу № 26 та філії Центрального інституту авіаційного моторобудування (вирішував проблеми підвищення міцності авіаційних двигунів), викладач авіаційного інституту. Від 1951 — у лабораторії спецсплавів Інституту чорної металургії АН УРСР (Київ), на базі якої 1955 створено Інститут металокераміки і спецсплавів АН УРСР (від 1964 — Інститут проблем матеріалознавства АН УРСР), де П. був завідувачем відділу високотемпературної міцності, керівником сектору міцності, заступником директора з наукової роботи. 1966 ініціював створення та очолив Інститут проблем міцності АН УРСР (Київ), від 1988 — його почесний директор. Головний учений секретар Президії (1962–66), віце-президент (1970–78) АН УРСР, голова Комісії космічних досліджень при Президії (1973–84) та Північно-Західного наукового центру (1981–88), радник Президії АН УРСР (від 1988). Наукову працю поєднував із викладацькою: 1952–84 — завідувач кафедри опору матеріалів, водночас 1952–56 — проректор із наукової роботи Київського політехнічного інституту. На початку 1940-х рр. в Інституті будівельної механіки П. (разом із С. Серенсеном) здійснив ґрунтовні дослідження напружено-деформованого стану колінчастих валів суднових двигунів, 1951 розпочав роботу в галузі фізичного матеріалознавства. 1953 він організував лабораторію й створив експериментальну базу з газодинамічним стендом для вивчення матеріалів та елементів конструкцій у високотемпературному газовому потоці. Визначив критерії термодинамічної подібності та граничних станів матеріалів в умовах теплового навантаження в діапазоні температур 100...3000 К, моделюючи стан натурних елементів ракетно-космічної конструкцій при будь-яких режимах їх експлуатації. Результати використані для вирішення актуальних проблем атомної енергетики, газотурбобудування, авіаційної, ракетно-космічної техніки та ін. галузей машинобудування, зокрема рекомендації щодо підвищення міцності, надійності та довговічності роботи в екстремальних умовах термосилового навантаження враховані під час проєктування ракет. Багато фундаментальних досліджень не мали аналогів у світовій практиці. У творчому доробку — понад 800 наукових праць, зокрема понад 50 книг, монографій, підручників, багато з яких перекладено англійською, французькою, японською та ін. мовами. 1969 він заснував міжнародний науково-технічний журнал «Проблеми міцності», який під назвою «Strength of Materials» перевидають у США, 1980 організував Секцію вивчення аномальних явищ при Науково-технічному товаристві радіотехніки, електроніки і зв’язку. 2001 на адміністративному корпусі Інституту проблем міцності НАНУ встановлено меморіальну дошку П. 2002 ім’я вченого присвоєно цьому Інституту, де також відкрито його меморіальний музей, і малій планеті № 20 963. У 2007 Президією НАНУ засновано премію імені Г. Писаренка.

Рекомендована література

1. Георгий Степанович Писаренко: Указ. лит-ры. 1980;
   Google Scholar Internet
2. Георгий Степанович Писаренко: Биобиблиография. 1990 (обидві — Київ).
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю