Лученко Леся Миколаївна
ЛУЧЕ́НКО Леся Миколаївна (23. 06. 1976, с. Кремінне Могилів-Подільського р-ну Вінницької обл.) — майстриня художньої вишивки та бісероплетіння. Закінчила Вінницький технічний університет (1998). Відтоді до 2022 працювала на різних посадах у Державній митній службі України. Творчістю займається 20 р. Традиціними українськими узорами оздоблює сучасний одяг та аксесуари. Створює прикраси з бісеру, зокрема й за мотивами музейних експонатів. Членкиня вишивальної спільноти «Своє. Рідне» (Вінниця). Учасниця всеукраїнського проєкту «Вишивка етнографічна» (2012–17) — відшивала сторінку № 5 альбому «Украинскій народный орнаментъ: вышивки, ткани, писанки» Олени Пчілки (К., 1876). Брала участь у створенні «Рушника єдності» в рамках проєкту телеканалу СТБ «Одного разу рік по тому», що 2018 презентували в Києві на День вишиванки (ним було з’єднано два береги Дніпра), а також 2020 — у проєкті з відтворення на полотні сторінок з альбому «Буковинська народна вишивка» О. Гасюк та ін. фестивалів і етносвят місцевого й всеукраїнського значення. Деякі роботи Л. зберігаються в Національному центрі народної культури «Музей І. Гончара» (Київ).
Додаткові відомості
- Основні твори
- сорочки — «Сучасна буковинська» (2014), «Кодимська» (2017), за мотивами борщівської, подільської (обидві — 2018), клембівської, гадяцької (обидві — 2019) вишивок, «Могилів-подільська» (2021); бісероплетіння — силянки за мотивами с. Сугаки Могилів-Подільського р-ну; згарди — за мотивами колекції «Кровець» (усі — 2017) та згардочка з Тиврівського р-ну Вінницької обл. (2018); ґердани — стрічковий за мотивами Північної Буковини (2019), гарда з с. Велика Русава Томашпільського р-ну (2021; усі — Вінницька обл.).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
