Батурин Сергій
БАТУ́РИН Сергій (справжнє — Онищенко Сергій Володимирович; 04. 04. 1960, Київ) — письменник. Член НСПУ (2005) та АУП (від 2011 — член Координаційної ради). Переможець конкурсу часопису «Дніпро» (2009), фестивалю «Просто так» (2010) і Всеукраїнського конкурсу «Найкраща книга України» (2014). Премія імені В. Короленка (2014). Закінчив Київський педагогічний інститут (1981). Учителював; 2007–12 — відповідальний секретар Київської організації НСПУ. Дебютував історичним романом «Охоронець» (3-я премія «Коронації слова») та повістю «Команда» (обидва — Львів, 2002). Деякі його романи опубліковані в журналах «Сучасність» (2004, № 3 — «Легенда»; 2005, № 3 — «OST»; 2007, № 4–5 — «Бурштинові очі»; 2007, № 8 — «Поважна причина»), «Дніпро» (2009, № 1 — «Монолог самотнього мужчини»), «Київ» (2011, № 7–10 — «Польовий командир»). Автор публіцистичної хроніки «Українські невільники Третього Рейху» (Л., 2005; у співавт. з А. Кравченко); поетичних добірок в альманахах і часописах. Упорядник поетичних збірок «Цей біль у серці не вщухає» (Л., 2005; у співавт. з Л. Сочкою), «Полинова доля» (Узин, 2006). Йому належить перший переклад українською мовою повного тексту роману «Бабин Яр» А. Кузнєцова (К., 2008).
Додаткові відомості
- Основні твори
- OST. Л., 2005; Х., 2011; Меч королів. Л., 2006; Польовий командир. Х., 2011; Легенда. Х., 2011; Кава по-польськи. К., 2014; Вакансія для диктатора. Л., 2015; Шизґара. К., 2016; Ми прийшли з неба. Легенда. К., 2018; Полювання на маніяка. К., 2018; Манливі обійми місяця. К., 2018; Clavus Domini. Х., 2019.
Рекомендована література
- Селівачов М. Відтворюючи історичну правду: С. Батурин «OST» // Київ. 2008. № 7/8.
Завантажити статтю
Людина 
