Гаврош Олександр Дюлович

Визначення і загальна характеристика

ГА́ВРОШ Олександр Дюлович (26. 03. 1971, с. Середнє Ужгородського р-ну Закарпатської обл.) — письменник, журналіст. Член НСПУ (2011) та АУП (2011). Премії імені Й. Терелі (2009), імені Ф. Потушняка (2013, 2015, 2018, 2020) та ін., неодноразовий переможець конкурсу «Коронація слова». Закінчив Львівський університет (1993). Працював у закарпатських газетах «Срібна Земля», «Срібна Земля-Фест», «Старий замок», власкором газети «Україна молода»; 2006–07 та від 2015 — завідувач літературно-драматичної частини Закарпатського музично-драматичного театру імені братів Ю.-А. та Є. Шерегіїв, у якому за п’єсами Г. поставлено низку вистав («Майне лібе Віра», 2013; «В Парижі гарне літо…», 2015; «Вуйцьо з крилами», 2018 тощо). Засновник і співголова журналістських клубів «НеТаємна вечеря» та «Театрал Закарпаття». Твори Г. різножанрові — від еротичної поезії до пригодницьких книжок, казок, детективних романів, драматичних п’єс тощо, досить стислі та лаконічні, не перенасичені описами, під час їхнього написання він оперує лише правдивими фактами з перевірених джерел. Автор поетичних збірок «Фалічні знаки» (К., 2004), «Тіло лучниці» (Л., 2006), «Коньяк з дощем» (К., 2009); публіцистичних книг «Моя р-р-революція» (Мукачево, 2005), «Закарпатське століття: ХХ інтерв’ю» (Уж., 2006), «Точка перетину» (К., 2009), «Владика Мілан: “Свобода — це можливість обирати добро”» (Мукачево, 2009), «Блукаючий народ» (К., 2012), «Загадковий Духнович» (Уж., 2013; Т., 2021), «У пошуках Івана Сили» (Т., 2014), «Таємниця Ерделі» (Уж., 2016; Т., 2018), «Останній опришок Микола Шугай» (Т., 2018), «Закарпаття під прицілом: велика політика довкола маленького краю» (Л., 2018), «Нескорена Карпатська Україна» (Т., 2019); романів «Капітан Алоїз» (Т., 2013; Х., 2022), «Донос» (К., 2019); збірки «Сім п’єс про любов до Батьківщини» (Уж., 2016); численних публікацій у періодиці. Чимало творів присвятив дітям, за повістю «Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу» знято художній фільм «Іван Сила» (2013, режисер В. Андрієнко, кінокомпанія «ІнсайтМедіа»). Упорядник гумористичних альманахів «Карпатський словоблуд» (2004) та «Карпатський блудослов» (2006), а також багатьох видань, зокрема «Украдена перемога: хроніка найбрутальніших виборів», «Мукачівська епопея» (обидва — 2004), «Михайло Заяць — наша людина в кіно» (2008; усі — Мукачево), «Закарпатська Шевченкіана» (2013), «Простір її життя: Людмила Григаш» (2015), «Закарпатська Франкіана» (2016), «Іван Чендей у колі сучасників» (2017; 2020), «Олекса Мишанич у колі сучасників» (2018), «Юрій Гойда: постскриптум», «Семен Панько. Вибрані твори: Коли засвічувалися віщі вогні» (обидва — 2020), «Юрій Керекеш. Вибрані твори: Парубкова дочка» (2021), «Закарпатська Лесіана» (2022; усі — Ужгород). Окремі твори Г. перекладені німецькою, білоруською, словацькою, сербською, польською мовами. Переклав українською збірку бачвансько-руснацьких поезій «Десь близько» С. Рац-Стоїлькович (Уж., 2014).

Завантажити статтю