Гаврош Олександр Дюлович

ГА́ВРОШ Олександр Дюлович (26. 03. 1971, с. Середнє Ужгородського р-ну Закарпатської обл.) — письмен­ник, журналіст. Член НСПУ (2011) та АУП (2011). Премії імені Й. Терелі (2009), імені Ф. Потушняка (2013, 2015, 2018, 2020) та ін., неодноразовий пере­можець конкурсу «Коронація слова». Закінчив Львівський університет (1993). Працював у закарпатських газетах «Срібна Земля», «Срібна Земля-Фест», «Старий замок», вла­скором газети «Україна молода»; 2006—07 та від 2015 — завідувач літературно-драматичної частини Закарпатського музично-драматичного театру імені братів Ю.-А. та Є. Шерегіїв, у якому за пʼєсами Г. по­ставлено низку ви­став («Майне лібе Віра», 2013; «В Парижі гарне літо…», 2015; «Вуйцьо з крилами», 2018 тощо). Засновник і спів­голова журналістських клубів «НеТаємна вечеря» та «Театрал Закарпа­т­тя». Твори Г. різножанрові — від еротичної поезії до пригодницьких книжок, казок, детективних романів, драматичних пʼєс тощо, досить стислі та лаконічні, не пере­насичені описами, під час їхнього написа­н­ня він оперує лише правдивими фактами з пере­вірених джерел. Автор поетичних збірок «Фалічні знаки» (К., 2004), «Тіло лучниці» (Л., 2006), «Коньяк з дощем» (К., 2009); публіцистичних книг «Моя р-р-революція» (Мукачево, 2005), «Закарпатське столі­т­тя: ХХ інтервʼю» (Уж., 2006), «Точка пере­тину» (К., 2009), «Владика Мілан: “Свобода — це можливість обирати добро”» (Мукачево, 2009), «Блукаючий народ» (К., 2012), «Загадковий Духнович» (Уж., 2013; Т., 2021), «У пошуках Івана Сили» (Т., 2014), «Таємниця Ерделі» (Уж., 2016; Т., 2018), «Остан­ній опришок Микола Шугай» (Т., 2018), «Закарпа­т­тя під прицілом: велика політика довкола маленького краю» (Л., 2018), «Не­скорена Карпатська Україна» (Т., 2019); романів «Капітан Алоїз» (Т., 2013; Х., 2022), «Донос» (К., 2019); збірки «Сім пʼєс про любов до Батьківщини» (Уж., 2016); числен­них публікацій у періодиці. Чимало творів присвятив дітям, за повістю «Не­ймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу» знято художній фільм «Іван Сила» (2013, режисер В. Андрієнко, кінокомпанія «ІнсайтМедіа»). Упорядник гумористичних альманахів «Карпатський словоблуд» (2004) та «Карпатський блудослов» (2006), а також багатьох ви­дань, зокрема «Украдена пере­мога: хроніка найбрутальніших виборів», «Мукачівська епопея» (обидва — 2004), «Михайло Заяць — наша людина в кіно» (2008; усі — Мукачево), «Закарпатська Шевченкіана» (2013), «Про­стір її життя: Людмила Григаш» (2015), «Закарпатська Франкіана» (2016), «Іван Чендей у колі сучасників» (2017; 2020), «Олекса Мишанич у колі сучасників» (2018), «Юрій Гойда: пост­скриптум», «Семен Панько. Ви­брані твори: Коли засвічувалися віщі вогні» (обидва — 2020), «Юрій Керекеш. Ви­брані твори: Парубкова дочка» (2021), «Закарпатська Лесіана» (2022; усі — Ужгород). Окремі твори Г. пере­кладені німецькою, білоруською, словацькою, сербською, польською мовами. Пере­клав українською збірку бачвансько-руснацьких поезій «Десь близько» С. Рац-Стоїлькович (Уж., 2014).

Завантажити статтю