Дочинець Мирослав Іванович

ДО́ЧИНЕЦЬ Мирослав Іванович (03. 09. 1959, м. Хуст Закарпатської обл.) — письмен­ник, журналіст, видавець. Член АУП (2003), НСПУ (2008). Національна премія України імені Т. Шевченка (2014; за романи «Криничар» та «Горянин»). Премії «Карпатська корона» (2004), імені Ф. Потушняка (2009, 2019), імені Т. Осьмачки, імені Зореслава, «Ярославів вал», імені Ю. Мейгаша (усі — 2012). Закінчив Львівський університет (1982). Працював у редакціях періодичних ви­дань Закарпа­т­тя («Молодь Закарпа­т­тя», «Срібна земля», «Замок Паланок»). Заснував у м. Мукачево першу демократичну газету «Новини Мукачева» (1990) та видавництво «Карпатська вежа» (1997, головний редактор і директор), в якому друкує власні книги, а також випустив сотні ви­дань крає­знавчої, художньої та духовної літератури. Започаткував видавничі проєкти «Домінія слова», «Трава Парнасу» та «Книжкова полиця “Вічника”». Дебютував у 1970-х рр. публікаціями в журналі «Барвінок». До виходу першої збірки новел «Гірниче зерно» (Уж., 1989) часто ви­ступав з оповіда­н­нями, влучними афоризмами та публіцистичними циклами про світо­глядні й моральні про­блеми молоді, нарисами про неординарні особистості в журналах «Вітчизна», «Дні­про», «Ранок», «Україна», газетах «Літературна Україна», «Молодь України», «Молодь Закарпа­т­тя», літературо­знавчих альманахах, збірниках. Серед найві­доміших творів — цикл «Многії літа. Благії літа», «Вічник», «Світован», «Синій зошит», «Роз­рада-гора» — про філософсько-психологічні заповіти карпатського старця-мудреця Андрія Ворона. Широку популярність і ви­зна­н­ня здобули його романи «Криничар. Діяріюш найбагатшої людини Мукачівської домінії» (2012) та «Горянин. Води Господніх русел» (2013). Творам Д. притаман­ні нез­глибимий вимір народної традиції, карпатської звичаєвості, висока образність, багата лексика, жива етика й естетика. Автор віртуозно володіє формою, винахідливим психологічним порт­ретува­н­ням, без­доган­ним стилем, за яким про­глядається витончений художній смак і композиційна самодо­статність. Багато оповідань, есеїв і повістей друкують у періодичних ви­да­н­нях та альманахах. Афористичний доробок митця пред­ставлений книгами «Роса на фігових листках» (1995), «Дами і Адами» (2002), «Аукціон зубочисток: зубочистки для мозку» (2007), «Місячна роса» (2015; усі — Мукачево). Крім книжок для дорослих, він пише й для дітей: «Бранець Чорного Лісу» (Л., 2012; Сквира, 2017), «Вʼязень замку Паланок» (2013), «Напутні дари — для дітвори» (2014; обидві — Мукачево). Окремі твори пере­кладені угорською, латиською, грузинською, болгарською, італійською, англійською та ін. мовами. Упорядник ви­дань: «Енциклопедія Мукачева в іменах» (2006; у спів­авт. з В. Пагирею), «Книга духовної мудрості» (2012), «Мудрість Карпат» (2013), «Мудра книга: мудрість духовна, мудрість весела, мудрість карпатська» (2015; усі — Мукачево).

Завантажити статтю