Дочинець Мирослав Іванович

Визначення і загальна характеристика

ДО́ЧИНЕЦЬ Мирослав Іванович (03. 09. 1959, м. Хуст Закарпатської обл.) — письменник, журналіст, видавець. Член АУП (2003), НСПУ (2008). Національна премія України імені Т. Шевченка (2014; за романи «Криничар» та «Горянин»). Премії «Карпатська корона» (2004), імені Ф. Потушняка (2009, 2019), імені Т. Осьмачки, імені Зореслава, «Ярославів вал», імені Ю. Мейгаша (усі — 2012). Закінчив Львівський університет (1982). Працював у редакціях періодичних видань Закарпаття («Молодь Закарпаття», «Срібна земля», «Замок Паланок»). Заснував у м. Мукачево першу демократичну газету «Новини Мукачева» (1990) та видавництво «Карпатська вежа» (1997, головний редактор і директор), в якому друкує власні книги, а також випустив сотні видань краєзнавчої, художньої та духовної літератури. Започаткував видавничі проєкти «Домінія слова», «Трава Парнасу» та «Книжкова полиця “Вічника”». Дебютував у 1970-х рр. публікаціями в журналі «Барвінок». До виходу першої збірки новел «Гірниче зерно» (Уж., 1989) часто виступав з оповіданнями, влучними афоризмами та публіцистичними циклами про світоглядні й моральні проблеми молоді, нарисами про неординарні особистості в журналах «Вітчизна», «Дніпро», «Ранок», «Україна», газетах «Літературна Україна», «Молодь України», «Молодь Закарпаття», літературознавчих альманахах, збірниках. Серед найвідоміших творів — цикл «Многії літа. Благії літа», «Вічник», «Світован», «Синій зошит», «Розрада-гора» — про філософсько-психологічні заповіти карпатського старця-мудреця Андрія Ворона. Широку популярність і визнання здобули його романи «Криничар. Діяріюш найбагатшої людини Мукачівської домінії» (2012) та «Горянин. Води Господніх русел» (2013). Творам Д. притаманні незглибимий вимір народної традиції, карпатської звичаєвості, висока образність, багата лексика, жива етика й естетика. Автор віртуозно володіє формою, винахідливим психологічним портретуванням, бездоганним стилем, за яким проглядається витончений художній смак і композиційна самодостатність. Багато оповідань, есеїв і повістей друкують у періодичних виданнях та альманахах. Афористичний доробок митця представлений книгами «Роса на фігових листках» (1995), «Дами і Адами» (2002), «Аукціон зубочисток: зубочистки для мозку» (2007), «Місячна роса» (2015; усі — Мукачево). Крім книжок для дорослих, він пише й для дітей: «Бранець Чорного Лісу» (Л., 2012; Сквира, 2017), «В’язень замку Паланок» (2013), «Напутні дари — для дітвори» (2014; обидві — Мукачево). Окремі твори перекладені угорською, латиською, грузинською, болгарською, італійською, англійською та ін. мовами. Упорядник видань: «Енциклопедія Мукачева в іменах» (2006; у співавт. з В. Пагирею), «Книга духовної мудрості» (2012), «Мудрість Карпат» (2013), «Мудра книга: мудрість духовна, мудрість весела, мудрість карпатська» (2015; усі — Мукачево).

Завантажити статтю