Яворський Василь Іванович

ЯВО́РСЬКИЙ Василь Іванович (29. 12. 1874(10. 01. 1875), м. Камʼянець-Подільський Подільської губ., нині Хмельницької обл. — 20. 09. 1974, Ленін­град, нині Санкт-Петербург) — гірничий інженер, геолог, страти­граф-палеонтолог. Доктор геолого-мінералогічних наук (1935, без захисту дисертації), професор (1946). Срібна медаль імені М. Пржевальського Державного гео­графічного товариства (1929). Сталінська премія (1946). Заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1962). Герой Соціалістичної Праці (1971). Державні нагороди СРСР. Закінчив Домбровське гірниче училище (нині м. Домброва-Гурнича Сілезького воєводства, Польща, 1898) та Санкт-Петербурзький гірничий ін­ститут (1913). Працював 1893—98 на Домбровських, 1898—1903 — на Луньєвських (Середній Урал, Росія) камʼяновугільних копальнях. 1909—15 брав участь у детальній геологічній зйомці Донецького камʼяновугільного басейну під керівництвом Л. Лутугіна (по­близу нього, за заповітом, Я. й поховали). 1913—30 — у Геолкомі; від 1930 — у Всесозному науково-дослідному геологічному ін­ституті (обидва — Ленін­град). Від 1916 очолював роботи з ви­вче­н­ня страти­графії, літології, тектоніки, історії геологічного роз­витку та вугленосності Кузнецького камʼяновугільного басейну. Востан­нє там побував з дослідницькою метою у 82-річному віці (1957), однак до кінця життя був куратором цього напряму у Всесозному науково-дослідному геологічному ін­ституті. Зробив значний внесок у ви­вче­н­ня вугільної геології, пошуків, роз­відки та роз­робле­н­ня родовищ Донбасу. Автор ґрунтовної праці зі систематики та страти­графічного роз­по­всюдже­н­ня викопної фауни строматопороідей «Stromatoporoidea Советского Союза» (Москва, 1955, т. 1; 1957, т. 2; 1961, т. 3; 1963, т. 4; 1967, т. 5; премія імені О. Карпінського АН СРСР), що принесла йому світове ви­зна­н­ня. Від 31 травня до 23 серпня 1921 пере­бував під арештом у слідчому ізоляторі радянських органів без­пеки у звʼязку зі сфабрикованою «таганцевською справою» (пізніше в цій справі роз­стріляно 96 осіб, зокрема й поета М. Гумільова). Після клопота­н­ня члена-кореспондента АН СРСР М. Яковлєва, який був зна­йомий з Н. Крупською, та записки В. Леніна його від­пустили. Я. виховував дочку свого ре­пресованого друга — професора П. Бутова.

Завантажити статтю