Панич Ігор Васильович
Визначення і загальна характеристика
ПА́НИЧ Ігор Васильович (20. 04. 1919, с. Іванівка, нині Кременчуцького р-ну Полтавської обл. — 13. 01. 1990, Луганськ) — живописець. Заслужений художник України (1972). Член СХУ (1958). Учасник 2-ї світової війни. Після закінчення Харківського технікуму електрозв’язку (1936) працював техніком радіомовлення (до 1941). Закінчив Харківський художній інститут (1950; викладачі С. Прохоров, О. Кокель, Й. Дайц). Мешкав у Ворошиловграді (нині Луганськ), від 1951 — директор місцевого художнього училища; був головою обласної організації СХУ. У творчості дотримувався принципів соцреалізму. Учасник мистецьких виставок у Києві, Москві (1951), Фрунзе (нині Бішкек; 1952), Ворошиловграді (1952, 1954, 1956–57), Сталіно (нині Донецьк, 1955–56), пересувних в Ашґабаді, Сталінабаді (нині Душанбе), Ташкенті, Самарканді (Узбекистан), Алма-Аті (нині м. Алмати, Казахстан) й Фрунзе (1952) та в Небіт-Дагу (нині Балканабад, Туркменістан), Єревані, Грозному (Чечня), Ставрополі, Краснодарі (1953; усі — РФ). Деякі твори зберігаються в Луганському художньому музеї.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «В забої» (1951), «Молодий гірник» (1958), «На відпочинку» (1963), «Хлібороби» (1965–66), «Гості в колгоспі» (1966–67), «Гірники» (1968).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
