ПАНЧУ́К Іван (Panchuk John; 04. 04. 1904, с. Ґардентон, провінція Манітоба, Канада — 04. 11. 1981, м. Бетл-Крік, шт. Мічиґан, США) — американський адвокат українського походже­н­ня. 1916 пере­їхав із батьками до США. Закінчив Мічиґанський університет (1926, бакалавр мистецтв; 1928, магістр права). Працював радником і секретарем Федерального агентства з над­звичайних ситуацій у Бетл-Кріку. Активіст української громади в США. Очолював Обʼ­єд­наний українсько-американський фонд допомоги (1947–53), Мічиґанську комісію у справах пере­міщених осіб (1953–55), допомагав українським післявоєн­ним ім­мі­грантам у США. Пред­ставник Державного департаменту США на Між­народній конференції з про­блем поселе­н­ня пере­міщених осіб у Женеві (1948). Цікавився українським фольклором, доклав чимало зусиль для збереже­н­ня первісного виду церкви в Ґардентоні — першої української православної церкви в Канаді. Автор книг «Bukovinian Settlements in Canada» («Перші буковинські поселе­н­ня в Канаді», 1971), «The First Ukrainian Church in Canada» («Перша українська церква в Канаді», 1974). Під впливом Я.-Б. Рудницького, О. Войтенко та М. Лазечко-Гаас на Шевченко­знавчій сесії УВАН (1961) зацікавився англомовними пере­кладами «Заповіту». Опублікував книгу «Shevchenkoʼs “Testament”: Annotated Commentaries» («Шевченків “Заповіт”: коментарі з анотаціями», Джерсі-Сіті; Нью-Йорк, 1965), в якій подав стислу історію українців як нації, охарактеризував творчість Т. Шевченка, рукописну збірку «Три літа» та, зокрема, вірш «Заповіт». У книзі цитовано багато літературних та історичних джерел. Умістив там вісім англомовних пере­кладів «Заповіту» (Е. Войнич, П. Селвера, І. Яціва, Дж. Віра, В. Річ, М. Лазечко-Гаас, Дж. Ліндсея і власний) та подав бібліо­графію англомовних пере­кладів цієї поезії (20 пере­кладів). У книзі вміщено також порт­рет поета, авто­граф «Заповіту» та світлини памʼятників Т. Шевченку в Каневі (Черкаська обл.) і Вашинґтоні.