Панько Сергій Семенович
ПАНЬКО́ Сергій Семенович (17. 07. 1947, м. Мукачево Закарпатської обл.) — мовознавець, перекладач, дипломат. Син С. Панька. Кандидат філологічних наук (1979), доктор філології Угорської АН (1995). Закінчив Київський університет (1971). Викладав 1976–96 в Ужгородському та Київському університетах; 1988–91 — працівник культурного представництва в Будапешті; 1992–95 — доцент кафедри української та русинської філології Педагогічного інституту імені Д. Бешенєї у Ніредьгазі (Угорщина); 1997–2002 — на дипломатичній роботі в посольствах України в Угорщині, Словенії; 2002–16 — праця в НТШ в Америці. Вивчає питання порівняльної лінгвістики, українсько-угорської лексикографії, лінгводидактики; перекладає з угорської та словацької мов. Окремими виданнями вийшли переклади зі словацької — «Лісова казка» Р. Моріца (1977), угорської — «Парасолька святого Петра» К. Міксата (1983; 2016), «Двадцять годин» Ф. Шанти (1986), повість «Право на суд» Е. Ґалґоці опублікована в її книзі «Церква святого Христофора» (1990; усі — Київ). Спільно з О. Гаврошем упорядкував вибрані твори батька «Коли засвічувалися віщі вогні» (Уж., 2020).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Деривація латинських іменників nomina agentis в аспекті ономасіології. К., 1979; Українська мова для угорців. Уж., 2000 (співавт.).
Рекомендована література
- Хланта І. В. Літературне Закарпаття у ХХ столітті: Біобібліогр. покажч. Уж., 1995;
- Зимомря М. Зі знаком непроминальної справжности // Полуй [Перечин]. 2020. № 1.
Завантажити статтю
Людина 
