Патології крові та трансфузійної медицини Інститут НАМНУ

ПАТОЛО́ГІЇ КРО́ВІ ТА ТРАНС­ФУЗІ́ЙНОЇ МЕДИЦИ́НИ Ін­ститут НАМНУ. Заснований 1940 у Львові як Ін­ститут пере­лива­н­ня крові та невід­кладної хірургії. Під час 2-ї світової війни функціонував як станція пере­лива­н­ня крові. 1964 пере­йменований у Львівський НДІ гематології та пере­лива­н­ня крові, 1989 реорганізований у Львівську філію Київського НДІ гематології та пере­лива­н­ня крові. 1998 знову від­окремлений у само­стійну установу й отримав назву Львівський НДІ патології крові та транс­фузійної медицини. Від 2000 має сучасну назву та є у під­порядкуван­ні НАМНУ. 

У структурі Ін­ституту — науково-дослідні під­роз­діли (від­діле­н­ня гематології, загальної та гематологічної хірургії, екс­тракорпоральної гематології та транс­плантації стовбурових гемопоетичних клітин; лабораторії імунології і генетики неоплазій крові, біо­хімії крові, технології транс­фузійних препаратів, молекулярної генетики) та під­роз­діли практичної медицини (гематологічна, хірургічна, анестезіології та інтенсивної терапії, гемаферезу клініки, консультативна поліклініка, центр транс­плантації стовбурових гемопоетичних клітин, спеціалізована клініко-діагностична лабораторія, центр з питань інфекційної без­пеки донорської крові, її компонентів та виготовлених з них препаратів, стоматологічний та рентґенодіагностичний кабінети). Станом на 2022 працює 41 науковий спів­робітник, зокрема 7 докторів та 18 кандидатів наук. 

В Ін­ституті сформувалися наукові школи: гематологічна (С. Мартинів, Я. Виговська, З. Масляк; ви­вче­н­ня епідеміології лейкемій та лімфом, патогенезу зло­якісних ново­утворень системи крові, роз­робле­н­ня методів діагностики, профілактики та лікува­н­ня хвороб системи крові), виробничої та клінічної транс­фузіології (Б. Качоровський, М. Миндюк, Б. Кондрацький, Р. Дзісь, В. Орлик; роз­робле­н­ня гемоконсервантів та методів консервува­н­ня еритроцитів при помірно низьких температурах, нових комплексних транс­фузійних та інфузійних препаратів, технологій їхнього клінічного за­стосува­н­ня, фракціонува­н­ня препаратів плазми крові), парентерального харчува­н­ня (Б. Качоровський, В. Новак, Р. Гланц; створе­н­ня олійних емульсій для внутрішньовен­ного введе­н­ня та ентерально-зондового харчува­н­ня, об­ґрунтува­н­ня їхнього впливу на обмін речовин), еферентних методів та транс­плантології (В. Новак; роз­робле­н­ня екс­тракорпоральних методів обробки крові, транс­плантації стовбурових гемопоетичних клітин при різних хворобах), імунологічна і генетична (В. Логінський, З. Масляк; за­стосува­н­ня імуноморфологічних та генетичних методів у гематології для діагностува­н­ня пере­бігу лейкемій і лімфом, вторин­них імунодефіцитних станів), гемо­стазіологічна (С. Мартинів, В. Монастирський, Я. Виговська, О. Кучук, М. Громнацький, О. Стасишин; ви­вче­н­ня теоретичних та клінічних аспектів зсі­да­н­ня крові, гемофілії та інших спадкових коагулопатій, пошук ре­агентів для коагулологічних досліджень), хірургічної гематології (Р. Копистянський, І. Євстахевич; об­ґрунтува­н­ня показань і протипоказань до хірургічних втручань у гематологічних хворих, імунологічних наслідків спленектомії, хірургічна допомога хворим на гемофілію). Від 2003 Ін­ститут видає щорічний довід­ник «Показники діяльності гематологічної служби України». Перший директор — Й. Сіомаш, нині — В. Новак (від 1995).