Пересихання річок

Визначення і загальна характеристика

ПЕРЕСИХА́ННЯ РІЧО́К  — припинення стоку води в руслі річки в періоди, коли внаслідок великої водовбирної здатності ґрунту від дощів не виникає значного поверхневого стоку й поповнення запасів підземних вод, які дренує річка. Це явище характерне для малих і середніх річок посушливих зон. Підземні води виснажуються на внутрішньоґрунтовий стік, випаровування та просочування нижче зони дренування. Річки в період пересихання розбиваються на роз’єднані між собою плеса. П. р. зумовлене двома основними групами факторів: природними умовами формування річкового стоку, серед яких — особливості клімату й коливань його основних показників (атмосферні опади, температура повітря, випаровування), фізико-географічні та гідрогеологічні умови водозбору; антропогенними факторами, насамперед зарегулюванням стоку, експлуатацією водозаборів підземних вод, особливо групових (у межах великих міст), а також урбанізацією території (прокладання мереж зливової каналізації для перехоплення дощового стоку, засипання русел).

В Україні у період літньо-осінньої межені зазвичай пересихають малі річки Причорномор’я, пониззя басейнів Південного Бугу, Дніпра, річки степової частини Кримського півострова — територій, розташованих в посушливій зоні. Основна причина — майже повна відсутність підземного живлення, оскільки річки не дренують водоносні горизонти. Літні дощі (за винятком сильних) не утворюють поверхневого стоку. На картах річки або їхні ділянки, що пересихають, позначають синіми пунктирними лініями.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю