Пересихання річок

ПЕРЕ­СИХА́­Н­НЯ РІЧО́К — припине­н­ня стоку води в руслі річки в періоди, коли внаслідок великої водовбирної здатності ґрунту від дощів не виникає значного поверх­невого стоку й поповне­н­ня запасів під­земних вод, які дренує річка. Це явище характерне для малих і середніх річок посушливих зон. Під­земні води виснажуються на внутрішньо­ґрунтовий стік, випаровува­н­ня та просочува­н­ня нижче зони дренува­н­ня. Річки в період пере­сиха­н­ня роз­биваються на роз­ʼ­єд­нані між собою плеса. П. р. зумовлене двома основними групами факторів: природними умовами формува­н­ня річкового стоку, серед яких — особливості клімату й коливань його основних показників (атмо­сферні опади, температура повітря, випаровува­н­ня), фізико-гео­графічні та гідрогеологічні умови водозбору; антропоген­ними факторами, насамперед зарегулюва­н­ням стоку, екс­плуатацією водозаборів під­земних вод, особливо групових (у межах великих міст), а також урбанізацією території (прокла­да­н­ня мереж зливової ка­налізації для пере­хопле­н­ня дощового стоку, засипа­н­ня русел).

В Україні у період літньо-осін­ньої межені за­звичай пере­сихають малі річки Причорноморʼя, пониз­зя басейнів Пів­ден­ного Бугу, Дніпра, річки степової частини Кримського пів­острова — територій, роз­ташованих в посушливій зоні. Основна причина — майже повна від­сутність під­земного живле­н­ня, оскільки річки не дренують водоносні горизонти. Літні дощі (за винятком сильних) не утворюють поверх­невого стоку. На картах річки або їхні ділянки, що пере­сихають, по­значають синіми пунктирними лініями.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю