Підгорний Ігор Олексійович

ПІД­ГО́РНИЙ Ігор Олексі­йович (28. 07. 1957, Київ — 27. 11. 2022, там само) — архітектор. Син В. Обухової та О. Під­горного. Член-кореспондент Української академії архітектури (2001). Закінчив Київський інженерно-будівельний ін­ститут (1980). Працював 1981—92 у Київському зональному НДІ екс­периментального проєктува­н­ня; від 1992 — спів­засновник і директор Науково-проєктного архітектурного бюро «ЛІЦЕНЗіАРХ» (Київ); водночас від 2000 — доцент кафедри основ архітектури та архітектурного проєктува­н­ня Київського університету будівництва і архітектури. Провадив наукові роз­робле­н­ня й екс­периментальне проєктува­н­ня будівель з велико­прольотними покри­т­тями. Автор низки праць у фахових ви­да­н­нях, зокрема «Житло під­вищеної комфортності: Сучасний стан, про­блеми, пропозиції» («А.С.С», 1995, № 1). Серед реалізованих проєктів — культурно-спортивний комплекс у гідропарку «Топільче» (1994) та торгово-комерційний комплекс на вулиці Сагайдачного, № 11 (2001) у Тернополі; рекон­струкція комплексу центрального ринку Запоріж­жя (2000); церква Петра і Павла на вулиці Стеценка, № 18 (2001), житлові комплекси на вулиці Копиленка, № 4 та на Кудрявському узвозі, № 5 (обидва — 2003), рекон­струкція Лукʼянівського ринку (2002) та загальноосвітньої школи № 177 на вулиці Курська, № 12 (2005) у Києві.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю