Прокопів Петро Микитович
ПРОКО́ПІВ Петро Микитович (18. 01. 1947, с. Кам’янка Ланчинського р-ну Станіславської обл., нині Камінне Івано-Франківського р-ну Івано-Франківської обл.) — графік, майстер екслібрису, живописець, художник-монументаліст. Батько Л. Прокопів-Боровик. Заслужений діяч мистецтв України (2017). 3-я премія Міжнародного конкурсу екслібриса «Скаудвіле-92» (Литва), бронзова медаль Міжнародної виставки екслібриса «Бейджинг-98» (Китай). Обласна премія імені Я. Лукавецького (2007). Член НСХУ (1988). Закінчив Івано-Франківський педагогічний інститут (1991; викладачі Т. Максисько, М. Фіґоль). Працював художником-монументалістом в Івано-Франківському художньо-виробничому комбінаті НСХУ (1968–2000); від 1992 — асистент, старший викладач художньо-графічного факультету, від 2019 — доцент кафедри образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва та реставрації Навчально-наукового інституту мистецтв Прикарпатського університету (Івано-Франківськ). Член правління і відповідальний секретар Івано-Франківської обласної організації НСХУ (1990–96). Твори П. за формою та змістом сповнені національного звучання; їхні формально-художні засоби ґрунтуються на засадах декоративного осмислення композиції, формопластики й кольору, сформованих в українському мистецтві в 1960-х рр. Побудова робіт вирізняється врівноваженістю деталей, тяжінням до масштабності образу. Його екслібрисам, що тісно пов’язані з традиціями давньої української ксилогравюри, властивий лаконізм графічної мови, узагальнення, міфологічні образи-архетипи, декоративна стилізація фігуративних зображень. Створює також настінні декоративні композиції (зокрема в техніці сграфіто), мозаїчні панно, розписи. Учасник обласних, зональних, всеукраїнських та міжнародних мистецьких виставок від 1971. Персональні — у Сумах (1983, книжкові знаки), Цілинограді (нині Астана, 1992, графіка малих форм), Нью-Йорку (2002, графіка), Івано-Франківську (2007, 2017 — ювілейна). Роботи П. відзначено дипломами Міжнародного конкурсу книжкового знака Наукової бібліотеки Національного університету «Києво-Могилянська академія» (Київ, 1993), 1-го Міжнародного салону малої графіки «Беюш-94» (Румунія), Міжнародної виставки малої графіки «Ґваделупа-99» (Мексика). Деякі твори зберігаються в Національному музеї Т. Шевченка, Національному музеї літератури України (обидва — Київ), Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття (м. Коломия Івано-Франківської обл.), Державному музеї Т. Шевченка (м. Канів Черкаської обл.), Івано-Франківському краєзнавчому музеї, Музеї мистецтв Прикарпаття, Літературному музеї Прикарпаття (обидва — Івано-Франківськ).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Церква в селі Камінній», «Натюрморт з фікусом» (обидва — 1968), «Дерева біля хвіртки» (1969), «Ангел» (1980), «Благовіщення», «Натюрморт з Трійцею» (обидва –1995), «Козацький натюрморт», «Різдвяний натюрморт» (обидва — 1996), «Три грації» (1997), «На Німчицькому перевалі» (1998), «Ранок» (1999), цикл «Писанкові мотиви» (2001), «Великодній натюрморт» (2002), «Берегиня», «Новина», «Весна» (усі — 2004), «З. Кецало на пленері у Ворохті», «Змієборець» (обидва — 2005), «Три грації» (2006), «Мати» (2007), «Багряна осінь» (2008), «Святий Миколай (інтерпретація народної гравюри 18 ст.)» (2010), «Г. Крук — український скульптор» (2011), «Купальниця з букетом квітів» (2012), «Дід Онуфрій з Ворохти» (2013), «Купальські вогні» (2015), «Цвіт нації» (2021), «Ой у лузі червона калина» (2023); екслібриси — Т. Максиська (1972), В. Вітрука (1977), «Шевченкіана М. Куделі» (1978), І. Пантелюка (1982), «Україніка П. Прокопіва з Івано-Франківська» (1984), М. Фіґоля (1986), Музею книги «Русалка Дністрова» (1987), В. Онищенка (1991), Наукової бібліотеки університету «Києво-Могилянська академія» (1993), Музею мистецтв та історії в Медоні (1994), О. Мельничук (2020), В. Ющенка (2004), серії «Україніка», «Шевченкіана», «Франкіана», «Стефаникіана» (усі — від 1970-х рр.); декоративні композиції — «Весна», «Літо», «Відпочинок» в дитячому садку в Івано-Франківську (1982), «Шлях до знань» на фасаді загальноосвітньої школи в с. Незвиську, нині Коломийського р-ну Івано-Франківської обл. (2000); мозаїчні панно — на фасаді «Універсаму» (1987), «Учітеся, брати мої…» в загальноосвітній школі № 24 (1991; обидва — Івано-Франківськ); серії — «Різдво Христове» (1991), «Троїсті музики» (1992–93), «Сопілкар» (1993), «Купальниці» (1997), «Писанкові мотиви», «Ню» (обидві — 2000).
Рекомендована література
- Екслібриси Петра Прокопіва: Каталог виставки. С., 1983;
- Яців Р. Митці сучасності. Львівщина: історико-культурні та краєзнавчі нариси. Л., 1998;
- Бобрис І. Графіка Петра Прокопіва // Джерело. 2006. № 3–4;
- Петро Прокопів: Малярство. Графіка. Монументальне мистецтво. Іконопис: Каталог. Ів.-Ф., 2007;
- Хом’як Л. Світло в штрихах (Петро Прокопів та учні) // Каталог виставки естампа. Ів.-Ф., 2011;
- Дяків О. Чорне і біле (Петро Прокопів та учні) // Католог виставки графіки. Ів.-Ф., 2014;
- Максимлюк І. В. Педагогічна діяльність художника-графіка Петра Прокопіва (Івано-Франківськ) // Актуальні питання мистецької педагогіки. Хм., 2017. Вип. 6.
Фотоілюстрації
. 2010. papir, linohraviura.jpg "П. Прокопів. «Святий Миколай (інтерпретація народної гравюри 18 ст)». 2010. Папір, ліногравюра")
Завантажити статтю
Людина 
