Плотникова Раїса Василівна

ПЛО́ТНИКОВА Раїса Василівна (07. 11. 1955, м. Лубни Полтавської обл.) — письмен­ниця. Член НСПУ (1999). Премії імені Л. Бразова (2008), імені В. Малика (2011), імені І. Котляревського (2012), імені І. Кошелівця (2013). Освіта середня. Працювала в Лубенському міськпобуткомбінаті (1974—92), від 1992 — приватний під­приємець. Видала романи «Афганський кут» (2005), «В яру згасаючих зірок» (2007), «Облич­чям до полумʼя (2009; усі — Київ), «Реквієм для Рози» (2016), «Непманша» (2019), «Марго та сексот» (2021; усі — Харків), збірки поезії «Втомилася мовчати» (1997), «В перед­чут­ті» (2003), «Без фіранок» (2013), прози та поезії «Не всі ночі темні» (1998), новел і віршів «Ро­зіпʼята на двох хрестах» (2007), новел «У лабіринтах міста спокус» (2009), художньої публіцистики «Жит­тєдайні джерела роду» (2014; усі — Полтава). Вірші та проза друкували в часописах «Дні­про», «Вітчизна», «Жінка», «Криниця», «Єгупець», «Рідний край», «Бахмутський шлях», «Соборність», «Золота пектораль», «Полтавська криниця», газетах «Літературна Україна», «Українська літературна газета», «Хрещатик», «Молодь України», «Зоря Полтавщини» та ін. Духовна біо­графія П. — у її творах. Слово письмен­ниці міцне й нерозмите, характери персонажів самовід­дані та самоза­глиблені, буя­н­ня почут­тів часто по­ступаються осмислювальній глибині й прагнен­ню під­нести значущість буден­ності. Людина в її зображен­ні — епіцентр усесвіту, творець власного життя.

Завантажити статтю