Полтавчанка Виробничо-художнє об’єднання

«ПОЛТАВЧА́НКА» Виробничо-художнє об’єднання

1921 в Полтаві було організовано об’єднання «Союз-кустар», на базі якого 1927 створено промислово-кооперативну артіль імені Лесі Українки. Вона мала філії в селах Тахтаулове, Мачухи, Нехвороща, Милорадове, Василівка, Рублівка, Кротенки (нині Сем’янівка), Парасковіївка (нині Коломацьке), Абазівка (усі нині — Полтавського р-ну Полтавської обл.). Організаторами та членами підприємства були Н. Залозна, К. Осауленко, Є. Решетникова, О. Білявська, Г. Тихонова. Майстрині виготовляли скатертини з серветками, купони чоловічих, жіночих і дитячих сорочок, декоративні рушники та ін. вироби, від 1944 — килими. 1957 працювало 30 фахівців на 11 верстатах. За зразкову роботу килимарниці Я. Решетняк, У. Кочерга, М. Лащук, Г. Ткаченко і Л. Барбарич відзначені дипломи майстра народної творчості 1-го ступеня. 1960 артіль реорганізували у фабрику художніх виробів імені Лесі Українки. Від 1971 — «П.» в системі торгово-виробничого об’єднання художніх промислів України «Українські промисли». Головному підприємству в Полтаві підпорядковано 5 філій — у с. Великі Сорочинці (нині Миргородського р-ну), містах Кременчук і Лубни, смт Нові Санжари й Опішня (нині обидва — Полтавського р-ну); вони спеціалізувалися на певному асортименті. У повоєнні десятиріччя директорами були П. Матвєєв, В. Мазуренко, А. Петрова, посади головних художників обіймали О. Малинська, В. Фурман, Г. Гринь, Л. Білоус, художниками працювали М. Григоряк, В. Хоменко, Л. Гаркуша, М. Півторацький, творчими майстрами — О. Великодна, Г. Тихонова, М. Вірченко, О. Гудзенко, О. Закорко, Л. Мелашенко, Т. Посашкова, Л. Богинич, Н. Чабан та ін. Майстри виготовляли зразки вишиваного вбрання з національними візерунками, речі вжиткового призначення тощо. Наприкінці 1990-х рр. підприємство припинило свою діяльність.

Рекомендована література

1. Кара-Васильєва Т. В. Полтавська народна вишивка. К., 1983.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю