Полтавчанка Виробничо-художнє об’єднання

«ПОЛТАВЧА́НКА» Виробничо-художнє обʼ­єд­на­н­ня

1921 в Полтаві було організовано обʼ­єд­на­н­ня «Союз-ку­стар», на базі якого 1927 створено промислово-ко­оперативну артіль імені Лесі Українки. Вона мала філії в селах Тахтаулове, Мачухи, Нехвороща, Милорадове, Василівка, Рублівка, Кротенки (нині Семʼянівка), Парасковіївка (нині Коломацьке), Абазівка (усі нині — Полтавського р-ну Полтавської обл.). Організаторами та членами під­приємства були Н. Залозна, К. Осауленко, Є. Решетникова, О. Білявська, Г. Тихонова. Майстрині виготовляли скатертини з серветками, купони чоловічих, жіночих і дитячих сорочок, декоративні рушники та ін. вироби, від 1944 — килими. 1957 працювало 30 фахівців на 11 вер­статах. За зразкову роботу килимарниці Я. Решетняк, У. Кочерга, М. Лащук, Г. Ткаченко і Л. Барбарич від­значені дипломи майстра народної творчості 1-го ступеня. 1960 артіль реорганізували у фабрику художніх виробів імені Лесі Українки. Від 1971 — «П.» в системі торгово-виробничого обʼ­єд­на­н­ня художніх промислів України «Українські промисли». Головному під­приємству в Полтаві під­порядковано 5 філій — у с. Великі Сорочинці (нині Миргородського р-ну), містах Кременчук і Лубни, смт Нові Санжари й Опішня (нині обидва — Полтавського р-ну); вони спеціалізувалися на певному асортименті. У повоєн­ні десятиріч­чя директорами були П. Матвєєв, В. Мазуренко, А. Петрова, посади головних художників обі­ймали О. Малинська, В. Фурман, Г. Гринь, Л. Білоус, художниками працювали М. Григоряк, В. Хоменко, Л. Гаркуша, М. Пів­торацький, творчими майстрами — О. Великодна, Г. Тихонова, М. Вірченко, О. Гудзенко, О. Закорко, Л. Мелашенко, Т. Посашкова, Л. Богинич, Н. Чабан та ін. Майстри виготовляли зразки вишиваного вбра­н­ня з національними візерунками, речі вжиткового при­значе­н­ня тощо. На­прикінці 1990-х рр. під­приємство припинило свою діяльність.