Політична історія
ПОЛІТИ́ЧНА ІСТО́РІЯ — галузь наукових знань, що описує та аналізує політичні події, ідеї, а також діяльність політичних партій і рухів та політичних лідерів. Саме це у першу чергу відрізняє П. і. від тісно пов’язаних з нею інших сфер історичного знання — від соціальної, економічної, дипломатичної, воєнної та інших історій. П. і. зосереджена насамперед на подіях, пов’язаних зі становленням національних держав і перебігом політичних процесів. Ґ. Геґель зауважував, що в основі П. і. лежить постулат про державу як моральну та духовну силу, що є поза матеріальними інтересами її суб’єктів. З цього випливає, що саме держава є ключовим агентом історичних змін. Це суттєво відрізняє П. і., наприклад, від соціальної історії, предметом інтересів якої є насамперед життя та дії простих людей. Один із найважливіших аспектів П. і. — вивчення ідеології як потуги, рушійної сили, що спричиняє історичні зміни. Першу спробу «сайєнтифікувати» П. і. зробив німецький історик Л. фон Ранке у 19 ст. Відтоді вона перетворилася на авторитетну наукову галузь, що у деяких країнах має солідну інституціональну базу, зокрема у США 2000 створено Інститут політичної історії з метою сприяння дослідженням американської політичної історії. В Україні П. і. досліджують науковці, які працюють у закладах вищої освіти і у системі НАНУ. На базі Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАНУ (Київ) було реалізовано два найвагоміших науково-дослідницьких проєкти, присвячені висвітленню вузлових проблем П. і. України 19–21 ст. — «Політична історія України. ХХ століття» (т. 1–6, 2002–03), «Україна: політична історія. ХХ — початок ХХІ століття» (2007; усі — Київ).
Рекомендована література
- G. R. Elton. Political History: Principles and Practice. London, 1970;
- Політична історія України: Посіб. К., 2001;
- Бойко О. Д. Політична історія України. К., 2011.
Завантажити статтю
