ПАВЛУСЕ́НКО Любов Петрівна (20. 04. 1951, Київ) — художниця декоративно-ужиткового мистецтва, живописець і графік. Перша дружина Миколи, мати Наталії Павлусенків. Закінчила Київський художньо-промисловий технікум (1970; викладач В. Головко). Від­тоді працювала старшим техніком в Українському НДІ «Продмаш»; від 1971 — вчителем малюва­н­ня і кресле­н­ня в загальноосвітній школі № 123; від 1972 — художником у видавництві «Веселка»; від 1976 — художником на комбінаті монументально-декоративного мистецтва (усі — Київ). Авторка робіт з акварельного живопису та книжкової графіки, від 1978 надавала пере­вагу техніці роз­пису, текс­тильного вітражу, гобелена, від середини 1990-х рр. за­ймалася іконописом. У її монументальних роботах від­чутне поетичне начало, одухотвореність форми. Професійно володіючи матеріалом, враховуючи колір і світло, що протягом дня змінюється, в інтерʼєрі створює під­несений на­стрій. Учасниця зональних і всеукраїнських мистецьких ви­ставок від 1966.