Підгорний Ной Мойсейович

ПІД­ГО́РНИЙ Ной Мойсе­йович (17(29). 10. 1897, Житомир — 25. 12. 1988, Харків) — архітектор. Професор (1962). На­вчався на архітектурному від­ділен­ні Київського художнього училища (1913—18), закінчив Київський художній ін­ститут (1929; викладачі Ф. Кричевський, В. Риков, П. Альошин). У 1930 працював у бригаді П. Альошина з проєктува­н­ня та будівництва соціалістичного міста «Новий Харків» в р-ні Харківського тракторного заводу; 1931—34 — старший інженер Наркомгоспу УСРР; 1935—37 — керівник проєктної майстерні при Харківській міськраді; 1938—41 та від 1943 — керівник архітектурно-планувальної майстерні Харківського ін­ституту «Міськбуд­проєкт»; 1941—43 — на проєктуван­ні селищ для металургів та гірничовидобувних під­приємств у м. Сталінськ (нині Новокузнецьк Кемеровської обл., РФ); 1945—64 — у Харківському ін­ституті гірничого машинобудува­н­ня, автоматики й обчислювальної техніки: 1949—64 — завідувач кафедри інженерної графіки; 1965—79 — професор кафедри архітектурного проєктува­н­ня Харківського інженерно-будівельного ін­ституту. Серед реалізованих проєктів — житлові будинки на вулицях Гіршмана (1932—35), Гаршина (1932—36), Чернишевського (1935—38), Садова (1936—38), Дзержинського (1945—51) у Харкові, у містах Курськ (РФ, 1938) і Рубіжне (нині Сіверськодонецького р-ну Луганської обл., 1938—39); від­будова й рекон­струкція корпусів студентського гуртожитку «Гігант» (1945—51), учбовий корпус ін­ституту залізничного транс­порту (1945—66), рекон­струкція і проєктува­н­ня нових корпусів гірничого ін­ституту (1945—63) у Харкові.

Завантажити статтю