ПІЛЬКЕ́ВИЧ Олександр Меркурі­йович (06(18). 05. 1877, м-ко Фастів Васильківського пов. Київської губ., нині місто Київської обл. — 15. 10. 1922, м. Каліш, нині Великопольського воєводства, Польща) — військовий і громадсько-політичний діяч. Генерал-хорунжий Армії УНР (1920). У 1900 закінчив Київське піхотне юнкерське училище, 1903 склав іспит при Миколаївському інженерному училищі (Санкт-Петербург) для пере­веде­н­ня в інженерні війська, 1910–11 на­вчався у Офіцерській повітроплавній школі. Служив у саперних частинах. Мав тісні звʼязки з М. Грушевським, В. Вин­ниченком, М. Шаповалом, П. Тичиною, був членом українських громадських організацій, 1903 взяв участь у від­крит­ті памʼятника І. Котляревському в Полтаві. Під час 1-ї світової війни — командир 1-го повітроплавного дивізіону, 2-го авіаційного дивізіону. Активний учасник українізації війська, спів­засновник Українського військового клубу імені геть­мана П. Полуботка (березень 1917). Делегат 1-го (травень 1917) і 2-го (червень 1917) Всеукраїнських військових зʼ­їздів. Обраний членом Українського генерального військового комітету (УГВК) і кооптований до складу УЦР. Як член делегації УЦР на­прикінці травня 1917 брав участь у пере­говорах з Тимчасовим урядом Росії щодо ви­зна­н­ня автономії України. Від липня 1917 — пред­ставник УГВК при Ген­штабі російської армії у Петро­граді (нині Санкт-Петербург); від листопада того ж року — начальник від­ділу українського Ген­штабу. В січні 1918 командував військовим під­роз­ділом під час боїв із більшовицькими загонами в Києві. Згодом при­значений членом інспекції до м. Володимир-Волинський (нині Володимир Волинської обл.), де формувалася Сіра дивізія. У період Української Держави очолював консульство у Москві. За Директорії УНР на­прикінці 1918 від­новлений на службі в Армії УНР — очолив Окремий корпус кордон­ної охорони. Після інтернува­н­ня Армії УНР у Польщі від квітня 1921 — голова Ко­ординаційного комітету культурно-освітньої роботи, під­порядкованого Міністру військових справ УНР. У таборі Ланцут заснував театр, початкову та середню школи, народний університет, бібліотеку, літературно-військовий часопис «Наша зоря». 2016 на честь П. у Фастові пере­йменовано вулицю та провулок, 2018 з нагоди Дня незалежності України його імʼя присвоєно Чернівецькому прикордон­ному загону Західного регіонального управлі­н­ня Державної прикордон­ної служби України.