Пастушенко Леонід Трохимович

ПАСТУШЕ́НКО Леонід Трохимович (05. 12. 1936, с. Говори Затонського р-ну Він­ницької обл., нині Хмельницького р-ну Хмельницької обл. — 27. 02. 2017, Він­ниця) — письмен­ник, журналіст. Член НСПУ (1970), НСЖУ (1960). Заслужений журналіст України (1993). Премії імені М. Трублаїні (1967), імені Я. Галана (1991), імені М. Коцюбинського (2001), імені М. Стельмаха (2011). Закінчив Він­ницький педагогічний ін­ститут (1958). Працював в обласній і республіканській періодиці, зокрема вла­скором газет «Комсомольское знамя» (1972—78) та «Демократична Україна» (1979—99). Друкувався від 1956. Автор збірок оповідань та повістей «Троє проти одного» (К., 1968), «Полиновий трунок» (О., 1970), «Високо в небо» (К., 1975), «Лист до запита­н­ня» (О., 1985) та ін., романів про подільське село 2-ї половини 20 ст. «Точка Архімеда» (1978), «Вічний хліб» (1986; обидва — Київ) — пізніше звільнені від цензурних втручань і пере­ви­дані вже трилогією («Час пʼєде­сталів»), з до­да­н­ням роману «Азбучні істини» (В., 2012). З великою пере­рвою від часу журнального друку (1968) через ті ж цензурні утиски зʼявився окремим ви­да­н­ням роман «Покута» (В., 2000) на тему долі української жінки під німецько-фашистською окупацією та в умовах радянської тоталітарної системи (за цим твором 1995 режисер В. Шалига зняв одно­ймен­ний художній фільм). Своєрідними віршованими щоден­никами спри­ймаються поетичні збірки П.: «Біль і крик» (у 3-х книгах, 2000), «Пленер» (2006), «Причастя» (2007), «13 віршів. Не про любов» (2009), «Поминки» (2010; усі — Він­ниця). За роки незалежності написав велику кількість гостро­про­блемної публіцистики різних жанрів на оборону та утвердже­н­ня національної демократичної держави, захист державності рідної мови, самоідентифікації народу в умовах звільне­н­ня від радянсько-імперського тоталітаризму та пере­ходу до демократичного су­спільства. Ці публікації зі­брані у двотомнику «Чуєш, брате мій!..» (2005) та збірнику «Гордімося національністю» (2009; обидва — Він­ниця), а також часто перед­руковувані часописами української діаспори. Успішно працював у галузі літературно-критичної, літературо­знавчої та літературно-крає­знавчої есе­їстики, виявляючи зацікавленість психологією творчості, жанровим багатством мистецтва слова, формува­н­ням особистості письмен­ника, взаємозвʼязком художнього твору й життя: «Слово на пуантах», «Полюва­н­ня на класиків» (обидві — 2006), «Знак Скорпіона, або Пере­осмисле­н­ня міфів» (2010; усі — Він­ниця).