Патон Петро Іванович
ПАТО́Н Петро Іванович (від 1901 — Паттон-Фантон-де-Веррайон; 24. 04(06. 05). 1866, м. Вітебськ, нині Білорусь — 07. 09. 1941, Франція) — військовик. Племінник Оскара, двоюрідний брат Євгена Патонів. Контр-адмірал (1915). Закінчив Морський кадетський корпус (1883) і курс військово-морських наук при Миколаївській морській академії (1908) у Санкт-Петербурзі. Служив на Балтійському флоті. Під час російсько-японської війни 1904–05 як старший офіцер крейсера «Ізумруд» взяв участь у Цусімському бою. 1906–09 — командир мореходного канонерського човна «Гіляк ІІ»; 1909–11 — начальник 8-го дивізіону міноносців Балтійського флоту. 1908 брав участь у порятунку постраждалих від землетрусу мешканців м. Мессіна (Італія), за що був нагороджений командорським хрестом ордена Корони Італії (1910). На Чорноморському флоті: 1912–16 — командир лінійного корабля «Синоп», 1916–17 — начальник загону суден оборони північно-західної частини Чорного моря. Від 1917 — у резерві Чорноморського флоту. Член правління та тимчасовий голова Російського Дунайського пароплавства. За гетьмана П. Скоропадського 1918 — начальник оборони портів Північно-Західного Чорноморського узбережжя. Від 1919 — у Збройних силах Півдня Росії. Евакуйований до Стамбула. На еміграції мешкав у Берліні та Франції.
Рекомендована література
- Литвин М., Науменко К. Збройні сили України першої половини ХХ ст. Генерали і адмірали. Л.; Х., 2007;
- Дмитрієнко М. Ф., Томазов В. В. Рід Патонів: історико-генеалогічне дослідження. Документи. К., 2013.
Завантажити статтю
