Патон Євген Оскарович

ПАТО́Н Євген Оскарович (04. 03. 1870, м. Ніцца, Франція — 12. 08. 1953, Київ) — фахівець у галузі електрозварюва­н­ня та мостобудува­н­ня. Брат Петра, батько Бориса і Володимира, дід Євгенії Патонів. Академік (1929), віце-президент (1945—52) АН УРСР. Сталінська премія (1941). Герой Соціалістичної Праці (1943). Заслужений діяч науки УРСР (1940). Державні нагороди Російської імперії та СРСР. Закінчив інженерне від­діле­н­ня Саксонської королівської академії (м. Дрезден, Німеч­чина, 1894) і Санкт-Петербурзький ін­ститут інженерів шляхів сполуче­н­ня (1896). Від­тоді працював у технічному від­ділі служби шляхів Петербурзько-Московської залізниці; від 1897 викладав у Московському інженерному училищі: від 1901 (після захисту дисертації «Расчет ферм с жесткими узлами») — професор кафедри мостів. 1904—39 (з пере­рвами) — у Київському політехнічному ін­ституті: 1905—29 — завідувач кафедри мостів, 1935—39 — засновник і завідувач кафедри зварюва­н­ня, водночас 1906—07 — декан інженерно-будівельного факультету, 1926—31 — керівник науково-дослідної кафедри інженерно-будівельних наук Укрголовнауки при Київському політехнічному ін­ституті та завідувач секції мостів цієї кафедри; 1921—31 — начальник Київської мостобудівної станції. 1929 організував у Києві при ВУАН Кафедру інженерних споруд, Електрозварювальну лабораторію та Електрозварювальний комітет, на базі яких 1934 створив Ін­ститут електрозварюва­н­ня АН УРСР (1934—53 — директор); 1940—41 за сумісництвом — начальник від­ділу зварюва­н­ня Центрального науково-дослідного ін­ституту технології машинобудува­н­ня (Москва).

Засновник наукової школи з мостобудува­н­ня в Україні. Від 1901 П. опублікував низку праць з питань проєктува­н­ня та будівництва мостів. За­пропонував методи роз­рахунку раціональних кон­структивних схем деревʼяних та металевих мостів; спроєктував і брав участь у будівництві понад 30-ти великих мостів (зокрема Мухранського через р. Куру в Тифлісі, нині Тбілісі, та над Петрівською алеєю в Києві), пере­кри­т­тя залів Київського політехнічного ін­ституту та готелю «Метрополь» у Москві. 1914 створив мостову секцію при військово-промисловому комітеті Пів­ден­но-Західного фронту, проєктував та організовував виготовле­н­ня мостів, поворотно-під­йомних естакад, льодорізів та інших кон­струкцій. На початку 1-ї світової війни для пере­прав через Дні­про роз­робив проєкти 7-ми великих стратегічних роз­бірних мостів, за що на Між­народному конкурсі отримав найвищу нагороду, випередивши французького інженера А. Ейфеля. Від 1920 разом зі своїми учнями брав участь у від­новлен­ні зруйнованих мостів. Тоді ж спорудив міст імені Є. Бош через Дні­про у Києві (у вересні 1941 знищений радянськими військовими саперами).

Від 1929 П. почав ви­вчати про­блеми зварюва­н­ня й впровадже­н­ня нових зварювальних технологій у промисловість, створив перший у світі спеціалізований центр з проведе­н­ня наукових та інженерних робіт в галузі зварювального виробництва, до складу якого вві­йшли науково-дослідні та екс­периментально-виробничі під­роз­діли, кон­структорське бюро, майстерні. П. виконав ґрунтовні дослідже­н­ня у галузі роз­рахунку та міцності зварних кон­струкцій. Ним були спроєктовані, на­приклад, оригінальні кон­струкції вузлів залізничних вагонів. Під керівництвом П. ви­вчали процеси, що від­бувалися під час дугового зварюва­н­ня, умови кри­сталізації зварювальної ванни, зварюваність низьколегованих і нержавіючих сталей, взаємодію металу і шлаку при зварюван­ні (зокрема В. Дятлов). Ці роботи стали основою нового напряму науки про зварюва­н­ня металів — металургії зварювальних процесів. Одночасно від­діл обладна­н­ня (П. Буштедт) роз­робляв головки для автоматичного зварюва­н­ня.

1930—38 з його ініціативи були створені електродні покри­т­тя, зокрема й з синтетичних шлаків, що забезпечували високу якість зварних та наплавлених швів. Керував впровадже­н­ням електродів на під­приємствах, що виготовляють хімічну апаратуру та машинобудівні кон­струкції. Унаслідок дослідже­н­ня дугового зварюва­н­ня змін­ним струмом було доведено можливість викори­ста­н­ня для зварюва­н­ня простих у виготовлен­ні та надійних в екс­плуатації зварювальних транс­форматорів замість складних і дорогих машин по­стійного струму. До початку 1939 науковці Ін­ституту електрозварюва­н­ня АН УРСР під його керівництвом створили устаткува­н­ня й матеріали та роз­робили технологію швидкісного автоматичного зварюва­н­ня, що сут­тєво під­вищило якість зварних кон­струкцій і продуктивність праці зварників. Від початку 1941 цю технологію почали впроваджувати на 20-ти провід­них заводах СРСР. 1941—44 на евакуації у м. Нижній Тагіл (Свердловська обл., РФ) під керівництвом П. науковцями Ін­ституту електрозварюва­н­ня АН УРСР (В. Дятлов та ін.) разом із фахівцями Харківського паровозобудівного заводу імені Комінтерну вперше в світі роз­роблено спосіб автоматичного зварюва­н­ня броні, швидкість якого у 10 разів пере­вищувала швидкість інших технологій. Його спів­робітниками спроєктовано та впроваджено зварювальне устаткува­н­ня та потокові лінії для серійного виробництва корпусів танків, авіабомб, ре­активних снарядів та інших видів озброє­н­ня та боє­припасів. Від 1943 П. за­ймався про­блемами від­новле­н­ня й роз­витку промисловості країни, пере­ходом від ручних методів зварюва­н­ня до індустріальних механізованих способів. До кінця 1944 автоматичне зварюва­н­ня під флюсом було впроваджено на 12-ти великих під­приємствах України. 1947 П. доручено науковий та організаційний су­провід усіх зварювальних робіт у СРСР. 1947—48 на 111-ти заводах за­проваджено 670 зварювальних автоматів; з цією метою в Ін­ституті електрозварюва­н­ня АН УРСР було організовано під­готовку фахових працівників, роз­роблено ін­струкції, створено спеціальний вагон з на­вчальним і демонстраційним обладна­н­ням.

Під керівництвом П. були роз­горнуті фундаментальні дослідже­н­ня, що стали теоретичною основою науки про зварюва­н­ня (Б. Патон, В. Лебедєв, Д. Дудо, А. Асніс, І. Фрумін, В. Під­гаєцький, Д. Рабкін, Б. Мовчан, І. Походня та ін.), вдосконалено основи проєктува­н­ня нової зварювальної техніки, системи керува­н­ня зварювальними процесами, устаткува­н­ня для виробництва металевих кон­струкцій та виріше­н­ня інших кон­структорських про­блем (В. Патон, П. Севбо, А. Чвертко та ін.); вина­йдено електрошлакове зварюва­н­ня (Г. Волошкевич, Б. Патон).

Ініціював створе­н­ня ін­новаційних індустріальних методів виробництва труб, зварюва­н­ня магістральних трубо­проводів, негабаритних резервуарів, домен­них комплексів, вагонів, суден, резервуарів тощо, в першу чергу на заводах Придні­провʼя та Донбасу. Завдяки П. для зварюва­н­ня під флюсом при виконан­ні монтажно-будівельних робіт вперше в світі було створено технології і від­повід­не устаткува­н­ня для автоматичного зварюва­н­ня вертикальних і стельових швів (Г. Волошкевич), зведено з за­стосува­н­ням цієї технології першу в Європі суцільнозварну домен­ну піч обʼємом 1033 м3 у Запоріж­жі (1948). До середини 1950-х рр. науковцями під його керівництвом було роз­роблено механізований спосіб зварюва­н­ня кільцевих швів магістральних трубо­проводів, що почали за­стосовувати при будівництві трубо­проводу Дашава—Київ—Брянськ—Москва.

1946—51 під керівництвом П. створено спеціальну марку низьковуглецевої сталі МСт3 для зварних мостів, що була малочутливою до термодеформаційного циклу зварюва­н­ня; нову кон­структивну форму мосту; вдосконалено апаратуру для автоматичного і механізованого зварюва­н­ня кон­струкцій; роз­роблено технологію заводського і монтажного зварюва­н­ня. 1948 П. заснував журнал «Автоматическая сварка» (нині «Автоматичне зварюва­н­ня»).

У листопаді 1953 у Києві від­крито найбільший в Європі суцільнозварний автошляховий міст через Дні­про, який на­звано на його честь (див. Міст ім. Є. Патона). 2002 на території Національного технічного університету України «Київський політехнічний ін­ститут» встановлено памʼятник П. Його імʼя присвоєно Ін­ституту електрозварюва­н­ня НАНУ (1947), Дні­провському фаховому коледжу зварюва­н­ня та електроніки, Тбіліському заводу зварювального обладна­н­ня, астероїду (від­критий 1979 М. Черних) та теплоходу. Президією АН УРСР (1964) і Між­народним ін­ститутом електрозварюва­н­ня (1997) встановлено премії імені Є. Патона. Його імʼям на­звані вулиці у Львові, Херсоні, містах Буча Київської обл., Каховка Херсонської обл., Харцизьк Донецької обл. та ін.

Завантажити статтю