Причепій Тетяна Іванівна
Визначення і загальна характеристика
ПРИЧЕПІ́Й Тетяна Іванівна (06. 03. 1954, м. Самбір Дрогобицької, нині Львівської обл.) — майстриня художньої вишивки. Дружина Є. Причепія. Кандидат фізико-математичних наук (1995). Членкиня НСМНМУ (2004). Закінчила геологічний факультет Київського університету (1978). Працювала науковим співробітником в Інституті геофізики НАНУ (до 2023). Мистецтва вишивки навчалася в М. Чудної (1997–98), у студії української народної вишивки при Національному центрі народної культури «Музей І. Гончара» в Києві (1998–2000, керівник Ю. Мельничук). За давніми зразками здійснює творчі реконструкції рушників із Поділля (нині — 29 творів), створює також вишиті декоративні роботи для інтер’єру із застосуванням традиційних українських орнаментів. Працює в техніках гладь, подільська гладь, мережка, зерновий вивід, ретязь, штапівка, хрестик, стебловий шов. Учасниця міських і всеукраїнських мистецьких виставок від 2000. Разом із чоловіком видали книгу «Вишивка Східного Поділля» (К., 2007, 2016, 2023), в якій відтворено орнаменти артефактів, зібраних подружжям. Колекцію українських сорочок та рушників з понад 400 предметів, більшість з яких складають речі з Поділля, 2014 подарували Національному центру народної культури «Музей І. Гончара».
Додаткові відомості
- Основні твори
- рушники — «Дерево Поділля» (1999), «Меандр», «Древо», «Соколи» (усі — 2000), «Хрещатий ромб», «Громовики», «Подільська сварга», «Орел» (усі — 2001), «Палеоліт», «Зоряні птахи» (обидва — 2002), «Золоте Подністров’я», «Зорі» (обидва — 2004); чоловічі сорочки — «Заговорна», «Поділля» (обидві — 2003).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
