Пекар Атанасій

ПЕ́КАР Атанасій (01. 03. 1922, м-ко Пере­чин, нині місто Ужгородського р-ну Закарпатської обл. — 28. 09. 2011, м. Ґлен-Ков, похований у м. Гемптонбурґ, шт. Нью-Йорк, США) — церковний діяч, історик Церкви. Дійсний член НТШ і УВАН у США. Закінчив Ужгородську гімназію (1940). У Римі у Папському Урбаніанському університеті здобув бакалаврат із філософії (1942) і докторат із богословʼя (1947), у Папському Григоріанському університеті — бакалаврат з історії Церкви (1948). У 1946 рукопокладений на священ­ника. 1948 емігрував до США. Від­тоді душпастирював у греко-католицьких єпархіях. 1956 вступив до Чину святого Василія Великого (ЧСВВ). Був викладачем і духівником у Піт­тсбурзькій греко-католицькій духовній семінарії святих Кирила і Методія (1950–56, 1967–78), школі василіянського монастиря у м-ку Мондер (Канада, 1956–60), вихователем у монастирі св. Йосафата у Ґлен-Кові (1960–67). У 1978–82 — за­ступник керівника українського від­ділу радіо Ватикану (Рим); 1982–92 — духівник і професор Української семінарії св. Йосафата у Вашинґтоні; 1992–96 — протоконсультор ЧСВВ у Римі; 1996 повернувся до монастиря св. Йосафата у Ґлен-Кові. Член редколегії (від 1978), редактор (1980–96) «Записок ЧСВВ». Автор ґрунтовної моно­графії «Нариси історії Церкви Закарпа­т­тя» (т. 1, Рим, 1967; Рим; Л., 1997; т. 2, Рим; Л., 1997; т. 3, Уж., 2014), а також багатьох праць і публікацій з історії Церкви.