Похилко Олег Миколайович

Визначення і загальна характеристика

ПОХИ́ЛКО Олег Микола­йович (22. 01. 1924, Харків — 16. 04. 1991, Київ) — актор. Заслужений артист УРСР (1970). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Одеське театральне училище (1952; викладачі А. Кац, О. Луценко). Від­тоді працював у Чернівецькому українському музично-драматичному театрі імені О. Кобилянської, Театрі Одеського військового округу. 1963—85 — актор Одеського українського театру імені Жовтневої революції. Манера П. від­значалася реалістичністю у створен­ні сценічного образу, психологічною вмотиваністю та глибиною роз­кри­т­тя образу, при певній стриманості та лаконічності виражальних засобів гри. За актором закріпилося місце соціального героя-сучасника. Його персонажі тяжіли до монументальності, зовнішньої виразності та внутрішньої емоційності.

Ролі: Марко Без­смертний («Правда і кривда» за М. Стельмахом), Денис Варта, Сергій, Максим Богун («Марина», «Дороги, які ми обираємо», «Вірність» М. Зарудного), Матті («Пан Пунтила та його слуга Матті» Б. Брехта), Олексій («Оптимістична трагедія» В. Вишневського), Тетерев («Міщани» М. Горького), Петро Ски­дан («Потомки запорожців» за О. Довженком), Соломахін («Протокол одного засі­да­н­ня» О. Гельмана), Андронаті («У неділю рано зілля копала…» за О. Кобилянською), Шпак («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основʼяненка), Платон Ангел («Дикий Ангел» О. Коломійця).

Літ.: Голота В. Високе ви­зна­н­ня // Чорномор. комуна. 1970, 11 жовт.

Л. І. Федченко

Завантажити статтю