Постгуманізм

ПОСТГУМАНІ́ЗМ (від пост… і гуманізм) — соціально-філософська течія, що досліджує пере­осмисле­н­ня людської ідентичності та ролі людини у контекс­ті роз­витку технологій, науки та культури. До головних ідей П. зараховують: подола­н­ня антропоцентризму, ідею кіборгізації та покраще­н­ня людського організму, конструктивізм та перформативність при формуван­ні самоідентичності сучасної людини. П. заперечує пріоритет людини та її особливої позиції у світі, пропонує рівноправний роз­гляд усіх форм життя та не людських субʼєктів, від­кидає дихотомічне мисле­н­ня, під­креслює гібридність та нечіткість кордонів між людиною та іншими формами життя, ви­вчає можливості технологій для роз­шире­н­ня та модифікації людського існува­н­ня з метою покраще­н­ня фізичних та когнітивних здібностей, а також для створе­н­ня гібридних форм життя, аналізує кон­структивістські та перформативні аспекти людської ідентичності, субʼєктності та від­кидає ідею фіксованої сутності людини. Американський соціолог Д. Гаравей, авторка праці «A Cyborg Manifesto: Science, Technology and Socialist-Feminismin the Late Twentieth Century» («Маніфест кіборгів: наука, технології та соціалістичний фемінізм на­прикінці двадцятого столі­т­тя», 2006), за­пропонувала концепцію кіборга як гібридної істоти, що по­єд­нує біо­логічне та технологічне, природне і штучне. Кіборг стає метафорою для ро­зумі­н­ня сучасної людини, що не може бути ви­значеною в рамках традиційних категорій, таких як стать, раса або клас. Ця концепція кидає виклик традиційним уявле­н­ням про фіксовану ідентичність. Д. Гаравей наголошує на транс­формаційному потенціалі технологій і ви­ступає за феміністичну політику, що охоплює гібридність, множин­ність і соціальну справедливість. Італійський і австралійський філософ Р. Брайдот­ті у праці «Transpositions: On Nomadic Ethics» («Транс­позиції: про кочову етику», Кембридж, 2006) роз­винула П., зосереджуючись на пита­н­нях ідентичності, статі, тіла та взаємодії між людиною і технологією. Вона є прихильницею концепції «транс­формативного тіла», що не обмежене біо­логічними рамками і може бути модифіковане та роз­ширене за допомогою технологій. Р. Брайдот­ті закликає до космополітичного під­ходу, що від­кидає національні та етнічні кордони на користь ви­зна­н­ня особою приналежності до світової спільноти і виріше­н­ня глобальних про­блем. Критики П. за­стерігають від непередбачуваних наслідків і ризиків втруча­н­ня у складні системи, такі як біо­логія чи сві­домість людини, що може при­звести до ненавмисних побічних ефектів або незворотної шкоди; наголошують на необхідності ретельних етичних міркувань і всебічної оцінки ризиків перед тим, як за­стосовувати транс­формаційні технології людського тіла; стверджують, що ситуація виходу за межі біо­логічних обмежень може зруйнувати важливі аспекти людського досвіду — вразливість, смертність, боротьбу за сенс. П. не помічає або недооцінює етичні дилеми та наслідки, що виникають у результаті вдосконале­н­ня людських здібностей та створе­н­ня нових форм ро­зумного життя. Зосередже­н­ня на збільшен­ні людських здібностей може при­звести до посиле­н­ня соціальної нерівності або навіть до створе­н­ня нового класу «надлюдей», які могли б домінувати або пригнічувати інших. Це, у свою чергу, може спричинити «постлюдський роз­кол» і маргіналізацію тих, хто не може до­зволити собі або отримати до­ступ до технологій вдосконале­н­ня. Критики висловлюють занепокоє­н­ня прийня­т­тям за аксіому єдиного баче­н­ня «постлюдини», що ризикує стерти унікальні пер­спективи, традиції та ідентичності, які роблять внесок у багатство людського існува­н­ня. Також надмірна зосередженість на індивідуальному вдосконален­ні може від­вернути увагу та ресурси від виріше­н­ня нагальних екологічних про­блем.

Завантажити статтю