Пивоваров Костянтин Григорович

Визначення і загальна характеристика

ПИВОВА́РОВ Костянтин Григорович (15. 10. 1939, Київ) — режисер. Син Григорія, чоловік Марії Пивоварових. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1981). Закінчив Київський ін­ститут театрального мистецтва (1964; курс М. Карасьова). Працював режисером в театрах Сум (1964—66), Рівного (1966—69), Донецька (1968—69), Він­ниці (1974—80). У 1969—72 — головний режисер Рівненського імені М. Островського, 1980—86 — Чернівецького імені О. Кобилянської українських музично-драматичних театрів. 1986—88 — головний режисер, 1988—2022 — режисер Одеського українського музично-драматичного театру імені В. Василька. По­ставив низку ви­став, присвячених Т. Шевченку, зокрема «І серцем лину на Україну» (1989), «Тарасові весни» (2008). Ви­стави П. від­значаються громадянською пристрасністю, глибиною психологічного дослідже­н­ня драматургічного матеріалу, поетичністю світос­прийня­т­тя, образністю, що має фольклорні першоджерела.

Ви­стави: «Тополька моя в червоній хустинці» за Ч. Айтматовим (1965), «Яблуневий полон» І. Дні­провського (1966), «Марія Тюдор» В. Гюґо (1972), «Птахи нашої молодості» І. Друце (1981), «Запитай колись у трав…» Я. Стельмаха (1982), «У неділю рано зілля копала» за О. Кобилянською (1984), «Зона» М. Куліша (1987), «Запорозька Січ» О. Коломійця (1990), «Де люди, там і гріх» І. Карпенка-Карого, «Рожеве павути­н­ня» Я. Мамонтова (обидві — 1993), «Для домашнього огнища» за І. Франком (1994), «Наплачемося разом» Р. Отколенка (1997), «Дивна місіс Севідж» Дж. Патріка (2000), «Кайдаші» за мотивами повісті «Кайдашева сімʼя» І. Нечуя-Левицького (2009), «Сорочинський ярмарок» М. Старицького за М. Гоголем (2012).

Літ.: Кракалія Р. Ювілей режисера // Чорномор. комуна. 1999, 21 жовт.; Федченко Л. Мистецька людина... з голови до ніг! // Веч. Одес­са. 2019, 17 окт.

Л. І. Федченко

Завантажити статтю