Пивоваров Костянтин Григорович
ПИВОВА́РОВ Костянтин Григорович (15. 10. 1939, Київ) — режисер. Син Григорія, чоловік Марії Пивоварових. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1981). Закінчив Київський інститут театрального мистецтва (1964; курс М. Карасьова). Працював режисером в театрах Сум (1964–66), Рівного (1966–69), Донецька (1968–69), Вінниці (1974–80). У 1969–72 — головний режисер Рівненського імені М. Островського, 1980–86 — Чернівецького імені О. Кобилянської українських музично-драматичних театрів. 1986–88 — головний режисер, 1988–2022 — режисер Одеського українського музично-драматичного театру імені В. Василька. Поставив низку вистав, присвячених Т. Шевченку, зокрема «І серцем лину на Україну» (1989), «Тарасові весни» (2008). Вистави П. відзначаються громадянською пристрасністю, глибиною психологічного дослідження драматургічного матеріалу, поетичністю світосприйняття, образністю, що має фольклорні першоджерела.
Додаткові відомості
- Основні вистави
- «Тополька моя в червоній хустинці» за Ч. Айтматовим (1965), «Яблуневий полон» І. Дніпровського (1966), «Марія Тюдор» В. Гюґо (1972), «Птахи нашої молодості» І. Друце (1981), «Запитай колись у трав…» Я. Стельмаха (1982), «У неділю рано зілля копала» за О. Кобилянською (1984), «Зона» М. Куліша (1987), «Запорозька Січ» О. Коломійця (1990), «Де люди, там і гріх» І. Карпенка-Карого, «Рожеве павутиння» Я. Мамонтова (обидві — 1993), «Для домашнього огнища» за І. Франком (1994), «Наплачемося разом» Р. Отколенка (1997), «Дивна місіс Севідж» Дж. Патріка (2000), «Кайдаші» за мотивами повісті «Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького (2009), «Сорочинський ярмарок» М. Старицького за М. Гоголем (2012).
Рекомендована література
- Кракалія Р. Ювілей режисера // Чорномор. комуна. 1999, 21 жовт.;
- Федченко Л. Мистецька людина... з голови до ніг! // Веч. Одесса. 2019, 17 окт.
Завантажити статтю
Людина 
