Пивоваров Григорій Леонтійович

ПИВОВА́РОВ Григорій Леонті­йович (09(22). 03. 1908, м. Лохвиця, нині Миргородського р-ну Полтавської обл. — 15. 05. 1942, м. Керч, нині АР Крим) — скульптор. Батько К. Пивоварова. Член Обʼ­єд­на­н­ня мистецької молоді України (1928—32). Учасник 2-ї світової війни. На­вчався в Київській художній проф­школі (1924—26; викладач В. Климов), закінчив Київський художній ін­ститут (1931; викладачі Є. Сагайдачний, Б. Кратко). Автор станкових композицій, в яких пере­важає реалістично-романтичне трактува­н­ня в погру­д­дях діячів української культури (Т. Шевченка, 1936; І. Франка, 1939; А. Тесленка, 1938; О. Довженка, 1940), а також поодиноких зразків монументальної пластики, створеної в руслі соцреалізму (обеліск комсомольцям у с. Трипі­л­ля Київської обл., 1934—36, граніт; памʼятник М. Щорсу в м. Щорс Чернігівської обл., 1939, бронза; композиції для ВНДГ у Москві, 1937, гіпс; усі — спів­авт.). Учасник мистецьких ви­ставок у Харкові (1930, 1936—37, 1939), Києві (1937, 1938), Москві (1938, 1941), Львові (1940). Деякі твори зберігаються в Національному художньому музеї України (Київ).