Пилипенко Павло Прокопович
ПИЛИПЕ́НКО Павло Прокопович (04(16). 11. 1877, с. Баранове Валківського пов. Харківської губ., нині Богодухівського р-ну Харківської обл. — 03. 02. 1940, Москва) — геолог, мінералог. Доктор геолого-мінералогічних наук (1934, без захисту дисертації). Закінчив Московський університет (1902), де 1902–03, 1926–30 й працював: 1927–30 — професор кафедри мінералогії, директор НДІ мінералогії та петрографії. Був учнем В. Вернадського. Від 1903 — у Томському університеті (Росія): співзасновник і хранитель мінералогічного музею, від 1908 — завідувач кафедри мінералогії та геології. 1915 захистив дисертацію та отримав науковий ступінь магістра мінералогії та геогнозії. 1917–26 — засновник мінералогічного музею, професор кафедри мінералогії Саратовського університету (РФ); 1930–40 — завідувач кафедри мінералогії та кристалографії Московського геологорозвідувального інституту. Наукові дослідження переважно присвячені розвитку генетичного напряму в мінералогії, а також регіональній мінералогії, петрографії та геохімії.
Додаткові відомості
- Основні праці
- К минералогии Алексеевского рудника Минусинского уезда. Москва, 1913; Минералогия Западного Алтая. Томск, 1915; Литий в глауконитах. Москва, 1927; О зависимости между распространенностью химических элементов в земной коре и их способностью к минеральной индивидуализации. Москва, 1930; Определитель минералов при помощи паяльной трубки. Москва; Ленинград, 1947 (співавт.).
Завантажити статтю
Людина 
