Павлюк Ігор Зиновійович

ПАВЛЮ́К Ігор Зинові­йович (01. 01. 1967, с. Малий Окорськ Локачинського, нині Володимирського р-ну Волинської обл.) — письмен­ник, літературо- та пресо­знавець. Кандидат філологічних наук (1996), доктор наук із соціальних комунікацій (2009). Член НСПУ (1997). Лауреат премій імені В. Симоненка (1995), імені Б. Нечерди (2001), імені М. Гоголя «Тріумф» (2004), імені Ірини Вільде, «Київ» імені Є. Плужника (обидві — 2023), а також британського ПЕН-клубу (2015), Між­народної швейцарської літературної премії (2021). П. виховувався в діда й баби — примусових пере­селенців з Холмщини. Закінчив Львівський університет (1992). Працював у редакції релігійної газети «Успенська вежа» (Львів) і на радіо (1992—93); науковим спів­робітником Науково-дослідного центру періодики ЛНБ імені В. Стефаника НАНУ (1993—2004), водночас викладав у Львівському університеті, був старшим науковим спів­робітником Ін­ституту франко­знавства цього університету (2003—04), керував літературною студією «Франкова кузня». Від 2004 — старший, від 2018 — провід­ний науковий спів­робітник від­ділу української літератури 20 столі­т­тя й сучасного літературного процесу Ін­ституту літератури НАНУ (Київ), за сумісництвом — професор кафедри української преси Львівського університету. Один із пред­ставників «позадесятництва» — літературно-культурного явища в Україні на­прикінці 1990-х рр. Учасник кількох літературних антологій: «Позадесятники» (1999), «Позадесятники-2» (2000; обидві — Львів), «Антологія української поезії другої половини ХХ сторіч­чя» (К., 2001), «Антологія української морської поезії» (О., 2004). У доробку — есе­їстичні, прозові, поетичні, публіцистичні, наукові публікації; редактор-упорядник низки художніх та науково-популярних книг. Інтровертивна, роз­маїта за жанрами лірика П. (26 збірок) зберігає в собі ір­раціональну, емоційно наснажену енергію, збагачену інтелектуальною дискурсивною практикою. Поет не вдається ні до проти­стоя­н­ня віршовій традиції, ні до захопле­н­ня нею, пере­буває на межі великого поетичного досвіду й модерних інтенцій, діалогізує з Олексан­дром Олесем, В. Сосюрою, М. Він­грановським, Л. Талалаєм та ін. П. не уникає зужитих поетизмів, надає їм нових смислових значень, у по­єд­нан­ні з несподіваним імажиністським штрихом. Його лірика, наділена сповід­альними характеристиками, радше металогічна, ніж автологічна, хоча в ній превалює ідея, а не троп. П. — без­перечно неоромантик, схильний до ім­пресій, екс­пресіоністичних поривів, іноді навіть сюр­реалістичних видінь, пере­довіряє свої пере­думи власному alter ego — ліричному героєві, пере­йнятому не тільки своїм внутрішнім світом, а й драматизмом, іноді абсурдними подіями довкі­л­ля, що фокусуються в осеред­ді серця, в кардіоцентричному вирі буття. На прозі П. (пере­важно повісті та романи) по­значається його поетична стихія, тому він ідентифікує свою епіку, близьку до української поетичної прози, «проезією». Їй властива екс­пресивність стилю, елементи фантастики, етно­графізму, поетизація деталей, одухотворе­н­ня світу природи, універсуму. Читацьку увагу привернув роман «Вакуум» (2022), що складається з одно­ймен­ного твору й повісті-есе «Остан­ній Сонцепоклон­ник», разом із романами «Мезозой» і «Буг» спри­ймається трилогією, обʼ­єд­наною спільним персонажем Андрієм Наюком. П. пише драматичні твори. Його пʼєсу «Вертеп» ставить Львівський драматичний театр імені Лесі Українки. За драматичними текс­тами «Таморус», «Регентка», «Бут» створені радіопʼєси на Українському радіо. Автор книг для дітей («Літаючий казан», 2003; «Сопілка: вірші для школярів», 2017). Творчість П. ви­вчають у школі. Деякі його твори покладені на музику (компакт-диск «Лірика…», 2004). Пере­кладає з англійської мови. Вірші П. друкували в багатьох зарубіжних ви­да­н­нях, зокрема «Envoi», «Acumen», «The Apple Valley Review», «Barnwood International Poetry Mag», «Le zaporogue», «Muddy River Poetry Review», «Asymptote», «Gold Dust», «The Adirondack Review», «The Recusant», «Metamorphoses», «The Recusant», «The world poets quarterly», «Metafora». Помітною була книга лірики П. у спів­авторстві з Ю. Лазірком «Catching Gossamers» («Ловлячи осін­ні павутинки», 2011) українською, англійською та російською мовами в американському видавництві «Create Space». П. здобув між­народну пере­могу за книгу віршів англійською мовою «A Flight Over the Black Sea» («Політ над Чорним морем», Лондон, 2015) у Великій Британії. Читачі з різних країн світу та британський ПЕН-клуб вважають її найкращою в проєкті «Сто най­яскравіших під­триманих ПЕН-клубом книг за 10 років», а «Pantheon» уводить автора до списку знакових письмен­ників світу. Деякі твори П. пере­кладені англійською, польською, білоруською, французькою, китайською та ін. мовами, су­проводжені перед­мовами лауреата Нобелівської премії з літератури Мо Янь, англійської поетеси й публіцистки Наомі Фойл, редактора журналу «Всесвіт» Д. Дроздовського, Б. Олійника, Т. Карабовича, М. Тимошика та ін.

Завантажити статтю