Паламаренко Олексій Анатолійович

Визначення і загальна характеристика

ПАЛАМАРЕ́НКО Олексій Анатолі­йович (08. 07. 1963, Київ) — актор. Син А. Паламаренка. Народний артист України (2024). Лауреат читацького конкурсу імені Т. Шевченка (1988). Закінчив Київський ін­ститут театрального мистецтва (1984; курс Л. Олійника). Від­тоді працює у Національному драматичному театрі імені І. Франка (Київ). П. з успіхом виконує як ролі героїко-романтичного плану, так і ґротесково-комедійні. Непо­вторними, колоритними, жит­тєвими стали створені ним образи Тараса Гупаленка, Микити, Куртца («Суєта», «Сава Чалий», «Хазяїн» І. Карпенка-Карого), Дмитра Мельника («Урус Шайтан» І. Афанасьєва), Свата («Назар Стодоля» Т. Шевченка). Багато років під­корював глядачів своєю молодецькою затятістю, мʼякою іронією Шпак з «Шельменка-денщика» Г. Квітки-Основʼяненка. Етапними, неочікуваними в творчості актора стали образи Понтія Пілата («Майстер і Маргарита» за М. Булгаковим), Райнера («Соло для годин­ника з пере­дзвоном» О. За­градника) та Клотальдо («Життя — це сон» П. Кальдерона). Активно концертує.

Ролі: Тоббі («Візит старої дами» Ф. Дюр­ренмат­та), Фельдмаршал («Бунт жінок» Н. Хікмета), Дарес («Енеїда» І. Котляревського), Лука («Патетична соната» М. Куліша), Дон Дієґо («З коха­н­ням не жартують» П. Кальдерона), Рембо («Дами і гусари» А. Фредро), Омелько («Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого), Бармен Алоїс («Три товариші» за Е.-М. Ремарком), Батюшка («Тевʼє-Тевель» Шолом-Алейхема), Марчел­ло («Моя професія — синь­йор з вищого світу» Дж. Скарнач­чі, Р. Тарабузі), Шльома Каплан («Комедія на руїнах» М. Кропивницького), Комісар Рейх («Авантюра Никодима Дизми» Т. Доленги-Мостовича).

Н. А. Пономаренко

Завантажити статтю