Панкратова Ганна Михайлівна

ПАНКРА́ТОВА Ганна Михайлівна (04(16). 02. 1897, Одеса — 25. 05. 1957, Москва) — історик. Доктор історичних наук (1935), професор (1929), академік АН Білорусі (1940), СРСР (1953), Румунії (1955). Почесний член АН Угорщини (1955), іноземний член АН НДР (1957). Заслужений діяч науки РФ і Казах­стану (обидва — 1943). Державна премія СРСР (1946). Державні нагороди СРСР. Закінчила Одеську гімназію (1914) та історико-філологічний факультет Одеських вищих жіночих курсів (1917). Працювала ін­структором поза­шкільної освіти. 1919 вступила до більшовицької партії, брала участь у партизанському русі в Одеській губ. Від 1920 — на партійній роботі. Закінчила Ін­ститут червоної професури у Москві (1925). Проходила стажува­н­ня у Франкфуртському ін­ституті соціальних наук (Німеч­чина, 1923), Соціальному музеї та Музеї війни (Франція, 1926). Викладала у на­вчальних закладах Москви, зокрема від 1934 — завідувач кафедри історії СРСР Московського університету. 1936 за звинуваче­н­ням у звʼязках із троцькістами виключена з партії та від­правлена на засла­н­ня у м. Саратов (РФ), де викладала у місцевому університеті. 1939 від­новлена у партії. Від­тоді — старший науковий спів­робітник і за­ступник директора Ін­ституту історії АН СРСР (Москва); водночас 1942—47 — професор Московського педагогічного ін­ституту, 1947—53 — Московського університету, 1947—57 — Академії гуманітарних наук при ЦК КПРС. Під час 2-ї світової війни на евакуації у Алма-Аті (нині Алмати) взяла участь у написан­ні та фактично очолила авторський колектив ґрунтовної праці «История Казахской ССР: с древнейших времен до наших дней» (Алма-Ата, 1943). Також брала участь у написан­ні «Истории дипломатии» (Москва, 1945). Під редакцією П. створено під­ручник з історії СРСР, що був основним протягом багатьох десятиліть і за­знав числен­них пере­ви­дань.

Завантажити статтю