Панкратова Ганна Михайлівна
Визначення і загальна характеристика
ПАНКРА́ТОВА Ганна Михайлівна (04(16). 02. 1897, Одеса — 25. 05. 1957, Москва) — історик. Доктор історичних наук (1935), професор (1929), академік АН Білорусі (1940), СРСР (1953), Румунії (1955). Почесний член АН Угорщини (1955), іноземний член АН НДР (1957). Заслужений діяч науки РФ і Казахстану (обидва — 1943). Державна премія СРСР (1946). Державні нагороди СРСР. Закінчила Одеську гімназію (1914) та історико-філологічний факультет Одеських вищих жіночих курсів (1917). Працювала інструктором позашкільної освіти. 1919 вступила до більшовицької партії, брала участь у партизанському русі в Одеській губ. Від 1920 — на партійній роботі. Закінчила Інститут червоної професури у Москві (1925). Проходила стажування у Франкфуртському інституті соціальних наук (Німеччина, 1923), Соціальному музеї та Музеї війни (Франція, 1926). Викладала у навчальних закладах Москви, зокрема від 1934 — завідувач кафедри історії СРСР Московського університету. 1936 за звинуваченням у зв’язках із троцькістами виключена з партії та відправлена на заслання у м. Саратов (РФ), де викладала у місцевому університеті. 1939 відновлена у партії. Відтоді — старший науковий співробітник і заступник директора Інституту історії АН СРСР (Москва); водночас 1942–47 — професор Московського педагогічного інституту, 1947–53 — Московського університету, 1947–57 — Академії гуманітарних наук при ЦК КПРС. Під час 2-ї світової війни на евакуації у Алма-Аті (нині Алмати) взяла участь у написанні та фактично очолила авторський колектив ґрунтовної праці «История Казахской ССР: с древнейших времен до наших дней» (Алма-Ата, 1943). Також брала участь у написанні «Истории дипломатии» (Москва, 1945). Під редакцією П. створено підручник з історії СРСР, що був основним протягом багатьох десятиліть і зазнав численних перевидань.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
