Пастух Тарас Васильович
ПАСТУ́Х Тарас Васильович (05. 11. 1971, м. Ворошиловград, нині Луганськ) — літературознавець, критик. Онук Б. Пастуха. Доктор філологічних наук (2011). Премії імені М. Возняка (2011), імені О. Білецького (2014). Закінчив Львівський університет (1993), де від 1996 й працює: науковий співробітник Інституту франкознавства, 2004–14 — доцент, 2014–17 та від 2022 — професор кафедри української літератури; водночас від 2018 — завідувач відділу української літератури Інституту українознавства НАНУ (Львів). Був стипендіатом програми Фулбрайта (м. Тампа, США, 2008–09). Досліджує українську модерну поезію, сучасну українську літературу, франкознавство. Укладач літературно-художніх видань, зокрема творів О. Лишеги: «Старе золото: есеї» (2015), «Розлоге дерево: поезії» (2020; обидва — Львів), «Високі жовті квіти: проза» (Л.; Дрогобич, 2021). Автор низки наукових та літературно-критичних публікацій.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Романи Івана Франка. Л., 1998; Роман «Місто» Валер’яна Підмогильного. Проблеми урбанізму та психологізму. Лг., 1999; Київська школа поетів та її оточення (модерні стильові течії української поезії 1960–90-х років). Л., 2010; Мости Олега Лишеги. Л., 2019; Стратегії мемуарної та мандрівної літератур західноукраїнських письменників другої половини ХІХ — першої половини ХХ століття. Л., 2020 (співавт.).
Рекомендована література
- Ільницький М. Ключі до замкнених текстів // Слово і час. 2011. № 3.
Завантажити статтю
Людина 
