Петринський Микола Миколайович
ПЕТРИ́НСЬКИЙ Микола Миколайович (17(29). 12. 1890, Одеса — 19. 04. 1938, там само) — історик. Від 1908 навчався у Новоросійському університеті в Одесі, який закінчив 1917. Брав активну участь у студентському русі, 1917–19 очолював коаліційну раду студентства, що боролася за університетську автономію. Із закриттям університету 1920 залишений стипендіатом при кафедрі російської історії Одеського гуманітарно-суспільного інституту, 1921 продовжив аспірантський стаж в Одеському інституті народної освіти (ОІНО), однак через скорочення штатів через рік звільнений. Відтоді учителював, працював у Центральній науковій бібліотеці Одеси, де завідував відділом поповнення, а згодом став науковим співробітником. Від 1927 — в ОІНО; після його реорганізації — в Одеському інституті соціального виховання; Одеському робітничому університеті (1927–34); Одеському українському педагогічному інституті (1933–38); Одеському університеті (від 1934); Одеському німецькому педагогічному інституті (1935–36); Одеській обласній філії Українського інституту господарників та підвищення кваліфікації інженерно-технічних працівників (1937–38). Також вів курси з історії СРСР в Одеській філії Харківського бібліотечного інституту, працював у науковій бібліотеці Одеського університету. У 1920-х рр. був членом соціально-історичної секції Одеської комісії краєзнавства при ВУАН. Наукові дослідження: революційні рухи кінця 19 — початку 20 ст., історична наука початку 20 ст., декабристознавство, пушкінознавство, російський імперіалізм на Близькому Сході. 28 лютого 1938 заарештований за звинуваченням у приналежності до контрреволюційної терористичної організації, 31 березня того ж року «трійка» Управління НКВС в Одеській обл. ухвалила рішення про його розстріл. Реабілітований 1956.
Рекомендована література
- Левченко В. В., Петровський Е. П. Петринський Микола Миколайович (1890–1938) // Одес. історики. Т. 1. О., 2009;
- Вони ж. Петринський Микола Миколайович // Дослідники історії Південної України: Біобібліогр. довід. Т. 2. К., 2016;
- Історія української бібліотечної справи в іменах К., 2017.
Завантажити статтю
Людина 
