Павловський Євгеній Никанорович

ПАВЛО́ВСЬКИЙ Євгеній Никанорович (Павловский Евгений Никанорович; 22. 02(05. 03). 1884, м. Бирюч Воронезької губ., нині Бєлгородської обл., РФ — 27. 05. 1965, Ленінград, нині Санкт-Петербург) — російський зоолог, паразитолог. Доктор медицини (1913), професор (1921), академік АН СРСР (1939), АМН СРСР (1944), почесний член АН Таджицької РСР (1951). Ленінська премія (1965), Сталінська премія (1941, 1950), премія імені І. Мечникова АН СРСР (1949). Генерал-лейтенант медичної служби (1943). Герой Соціалістичної Праці (1964). Заслужений діяч науки РСФРР (1935) і Таджицької РСР (1943). Депутат ВР СРСР (1950–62). Велика золота медаль Географічного товариства СРСР (1954). Закінчив Військово-медичну академію у Санкт-Петербурзі (1908), де від 1912 й працював: 1921–56 — завідувач кафедри біології та порівняльної анатомії. Водночас 1930–42 — старший зоолог, завідувач відділу паразитології, 1942–62 — директор Зоологічного інституту АН СРСР; 1933–53 — завідувач відділу паразитології Всесоюзного інституту експериментальної медицини (обидва — Ленінград). У 1920-х рр. викладав у Таврійському університеті (Сімферополь). У 1950-х рр. керував Кримською філією АН СРСР. Президент Всесоюзного ентомологічного товариства (1931–65) та Географічного товариства СРСР (1952–64). Був керівником наукових експедицій у Середню Азію, Крим, на Закавказзя, Далекий Схід. Наукові дослідження: паразитарні та трансмісивні захворювання; природно-географічні осередки збудників хвороб, шляхи їх циркуляції у природі, організмі людини та тварин. Створив вчення про природну осередковість трансмісивних хвороб людини. Один із засновників еколого-географічного напряму в паразитології.

Завантажити статтю