Пап Степан Васильович
ПАП Степан Васильович (псевдонім — Пугач; 01. 03. 1917, с. Березово, нині Хустського р-ну Закарпатської обл. — 25. 02. 1990, м. Кошиці, Словаччина) — церковний і громадський діяч, історик. 1928–36 навчався у Хустській гімназії. Вступив до молодіжної організації «Пласт», був активним учасником майже всіх її таборів. 1938–39 — крайовий звітодавець і комендант «Пласту» Карпатської України. Ініціатор і активний учасник створення «Карпатської Січі» Організації народної оборони. 1941 закінчив Ужгородську греко-католицьку богословську семінарію і отримав сан священника. 1942 угорським військовим судом засуджений до 12-ти р. ув’язнення. Звільнений 1945 радянською армією. Перейшов у православну віру, душпастирював у Чехословаччині. Намагався повернутися на Закарпаття, але не одержав згоди від працівників по репатріації в УРСР і переїхав на Пряшівщину. Від 1959 мешкав у Кошицях. Заочно здобув юридичну освіту, працював юристом у фірмі «Зеленіна» та Кошицькому театрі. 1968 активно приєднався до боротьби за відновлення греко-католицької Церкви у Чехословаччині. Видавав праці релігійного характеру, особливою популярністю серед населення Пряшівщини користувалися календарі (5 — українською мовою, інші — словацькою і українською). Відновив видання ж. «Благовісник». Автор історичних творів «Князь Лаборець» (Карлові Вари, 1975), «Драма життя Олександра Духновича» (1984), а також «Білі хорвати», «Драма боротьби проти закріпачення», «Драма боротьби за віру предків», «Драма опору відсуджених на смерть», «Житія святих» (2001). Останні роки життя присвятив працям «Історія Закарпаття» (т. 1–3, Ів.-Ф., 2001–03) і «Велика боротьба» (Уж., 2013; 2019).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Розвиток церковного богослужбового співу на Закарпатті, видрукуване в Ірмологіоні. Прага, 1970; Духовна пісня на Закарпатті. Рим, 1971; Христос — моя сила: Молитовник. Пряшів, 1971; Пластовий альманах. Рим, 1976; Розвиток церковного хорового співу та композитори духовної пісні і їх композиції на Закарпатті. Пряшів, 1978; Сторінки з історії Закарпаття. Як я видавав мої праці. Уж., 2017.
Рекомендована література
- Мушинка М. А ми його не помічали. Степан Пап // Нове життя. 1990. № 11;
- Його ж. Терниста дорога священика-народолюбця // Краянка. 1994. № 1;
- Його ж. «…Наші діти — це книги…»: Автобібліографія о. Степана Папа. Уж., 2017;
- о. Йосафат Владимир Тимкович. Найвекшый грекокатолицкый історик (20 років од смерти Штефана Папа) // Народны новинкы. Пряшів, 2010. Ч. 11–12.
Завантажити статтю
Людина 
