ПАРФЕНЕ́НКО Анатолій Захарович (24. 04. 1913, с. Покровське Олександрівського пов. Катеринославcької губ., нині смт Синельниківського р-ну Дні­пропетровської обл. — 05. 08. 1990, Харків) — кобзар. У дитинстві втратив зір. Першим учителем гри на бандурі був полтавський кобзар Ф. Кушнерик. Від 1934 жив у Миргороді (нині Полтавська обл.), разом із місцевими кобзарями ви­ступав у концертах. 1939 пере­їхав до смт Ромо­дан (нині Миргородського р-ну). Після закінче­н­ня 2-ї світової війни деякий час ви­ступав перед фронтовиками. Від 1957 — у Харкові, де працював слюсарем на заводі, створив і очолив заводський вокальний ансамбль української народної пісні. Як член Українського музичного товариства ви­ступав із лекціями-концертами. У репертуарі П. були народні думи (зокрема «Про втечу трьох братів самарських», «Буря на Чорному морі»), козацькі, чумацькі, побутові пісні, романси тощо. З особливою шаною ставився до Т. Шевченка, називав його «улюбленим кобзарським батьком», виконував пісні на його вірші «Тече вода в синє море», «Вітер з гаєм роз­мовляє», «Давно те минуло...», «Зоре моя вечірняя», «Три шляхи» тощо. Тричі від­відував його могилу, по декілька днів спів­ав біля неї пісні на вірші поета і про нього, зокрема «Зі­йшов місяць», «На високій дуже кручі». До 170-річчя від дня народже­н­ня Т. Шевченка написав і виконував пісню-думу «Памʼяті Шевченка».