Парфененко Анатолій Захарович

ПАРФЕНЕ́НКО Анатолій Захарович (24. 04. 1913, с. Покровське Олександрівського пов. Катеринославcької губ., нині смт Синельниківського р-ну Дніпропетровської обл. — 05. 08. 1990, Харків) — кобзар. У дитинстві втратив зір. Першим учителем гри на бандурі був полтавський кобзар Ф. Кушнерик. Від 1934 жив у Миргороді (нині Полтавська обл.), разом із місцевими кобзарями виступав у концертах. 1939 переїхав до смт Ромодан (нині Миргородського р-ну). Після закінчення 2-ї світової війни деякий час виступав перед фронтовиками. Від 1957 — у Харкові, де працював слюсарем на заводі, створив і очолив заводський вокальний ансамбль української народної пісні. Як член Українського музичного товариства виступав із лекціями-концертами. У репертуарі П. були народні думи (зокрема «Про втечу трьох братів самарських», «Буря на Чорному морі»), козацькі, чумацькі, побутові пісні, романси тощо. З особливою шаною ставився до Т. Шевченка, називав його «улюбленим кобзарським батьком», виконував пісні на його вірші «Тече вода в синє море», «Вітер з гаєм розмовляє», «Давно те минуло...», «Зоре моя вечірняя», «Три шляхи» тощо. Тричі відвідував його могилу, по декілька днів співав біля неї пісні на вірші поета і про нього, зокрема «Зійшов місяць», «На високій дуже кручі». До 170-річчя від дня народження Т. Шевченка написав і виконував пісню-думу «Пам’яті Шевченка».

Рекомендована література

1. Жеплинський Б. Про кобзаря А. З. Парфененка // Народна творчість та етнографія. 1967. № 5;
   Google Scholar Internet
2. Аббасов А. Миргородські кобзарі // Комсомолець Полтавщини. 1968, 21 листоп.;
   Google Scholar Internet
3. Ротач П. Парфененко Анатолій Захарович // Ротач П. Полтавська Шевченкіана. Кн. 2. П., 2009.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю