Перфецький Роман Ромуальдович
ПЕРФЕ́ЦЬКИЙ Роман Ромуальдович (08. 10. 1880, м. Коломия, нині Івано-Франківської обл. — 17. 03. 1945, Львів) — правознавець, громадсько-політичний діяч. Брат Євгена, дядько Богдана Перфецьких. Доктор права (1911). Після закінчення 1898 гімназії у рідному місті студіював право у Львівському і Віденському університетах. Після адвокатської практики здобув докторат і відкрив власну канцелярію у м. Бібрка (нині Львівської обл.), яку невдовзі переніс до Львова. Належав до керівництва Української національно-демократичної партії, 1913 обраний від неї послом (депутатом) Галицького крайового сейму. Під час 1-ї світової війни мешкав у Відні, співпрацював із Загальною українською радою і Союзом визволення України. За їхнім дорученням від вересня 1915 проводив культурно-просвітницьку роботу серед полонених українців — солдатів російської імператорської армії у таборах в Німеччині. Від 1917 працював адвокатом у м. Сокаль (нині Львівської обл.). Учасник Конституанти 18–19 жовтня 1918 у Львові. Після Листопадового чину обраний комісаром Сокальського повіту, але залишив цю посаду, оскільки 9 листопада був призначений заступником державного секретаря внутрішніх справ ЗУНР (за відсутності Л. Цегельського фактично очолював державний секретаріат внутрішніх справ). Входив до парламенту ЗУНР — Української національної ради. У складі уряду після залишення Львова перебував у Тернополі, від січня 1919 — у м. Станіслав (нині Івано-Франківськ), займався проблемами державного будівництва, зокрема впровадженням земельної реформи і підготовкою відповідного закону. Від листопада 1919 — у Відні. В уряді ЗУНР в екзилі (Колегії уповноважених Диктатора ЗУНР) від липня 1920 — уповноважений для зв’язку з краєм, згодом — уповноважений з питань внутрішніх справ, судівництва, пошти і телеграфу, шляхів, уповноважений з питань преси і пропаганди. У 1922–24 очолював Західноукраїнське товариство Ліги Націй, що намагалося дипломатичними методами сприяти відновленню державності ЗУНР. Належав до закордонної групи Української народної трудової партії. У 1920-х рр. послідовно підтримував політичну діяльність Є. Петрушевича. 1931 повернувся з Берліна до Галичини, продовжив адвокатську практику в Сокалі. Входив до керівництва Союзу українських адвокатів, вміщував публікації у його часописі «Життя і право». Один із провідних діячів УНДО, 1935 і 1938 обирався від партії послом сейму Польщі, де входив відповідно до комісії праці та правничої комісії. З початком 2-ї світової війни восени 1939 переїхав в окуповану німецькою армією Холмщину: спочатку у м. Томашів, у березні 1940 — у м. Замостя. Працював нотаріусом, був членом окружного Українського допомогового комітету, а згодом очолював його. У липні 1943 повернувся у Львів. Через важку хворобу фаховою працею і громадською діяльністю надалі не займався.
Рекомендована література
- Волинець С. Передвісники і творці Листопадового зриву. Західноукраїнські громадські й політичні діячі. Вінніпеґ, 1965;
- Цегельський Л. Від леґенд до правди. Спомини про події в Україні зв’язані з Першим Листопадом 1918 р. Л., 2003;
- Гуцал П. З. Українські правники Тернопільського краю: Біогр. довід. Т., 2008;
- Соляр І. Роман Перфецький // Західно-Українська Народна Республіка. 1918–1923. Уряди. Постаті. Л., 2009;
- А ми тую стрілецькую славу збережемо… Ч. 2. Коломия, 2019;
- Смуток Л., Лисейко Я. Походження та родина Романа Перфецького, українського громадсько-політичного діяча ЗУНР // Актуал. питання гуманітар. наук: Зб. наук. пр. Дрогобич, 2022. Вип. 56, т. 3.
Завантажити статтю
Людина 
