Перфецький Роман Ромуальдович

ПЕРФЕ́ЦЬКИЙ Роман Ромуальдович (08. 10. 1880, м. Коломия, нині Івано-Франківської обл. — 17. 03. 1945, Львів) — право­знавець, громадсько-політичний діяч. Брат Євгена, дядько Богдана Перфецьких. Доктор права (1911). Після закінче­н­ня 1898 гімназії у рідному місті студіював право у Львівському і Ві­денському університетах. Після адвокатської практики здобув докторат і від­крив власну канцелярію у м. Бібрка (нині Львівської обл.), яку не­вдовзі пере­ніс до Львова. Належав до керівництва Української національно-демократичної партії, 1913 обраний від неї послом (депутатом) Галицького кра­йового сейму. Під час 1-ї світової війни мешкав у Відні, спів­працював із Загальною українською радою і Союзом визволе­н­ня України. За їхнім доруче­н­ням від вересня 1915 проводив культурно-просвітницьку роботу серед полонених українців — солдатів російської імператорської армії у таборах в Німеч­чині. Від 1917 працював адвокатом у м. Сокаль (нині Львівської обл.). Учасник Кон­ституанти 18—19 жовтня 1918 у Львові. Після Листопадового чину обраний комісаром Сокальського повіту, але залишив цю посаду, оскільки 9 листопада був при­значений за­ступником державного секретаря внутрішніх справ ЗУНР (за від­сутності Л. Цегельського фактично очолював державний секретаріат внутрішніх справ). Входив до парламенту ЗУНР — Української національної ради. У складі уряду після залише­н­ня Львова пере­бував у Тернополі, від січня 1919 — у м. Станіслав (нині Івано-Франківськ), за­ймався про­блемами державного будівництва, зокрема впровадже­н­ням земельної реформи і під­готовкою від­повід­ного закону. Від листопада 1919 — у Відні. В уряді ЗУНР в екзилі (Колегії уповноважених Диктатора ЗУНР) від липня 1920 — уповноважений для звʼязку з краєм, згодом — уповноважений з питань внутрішніх справ, судівництва, пошти і теле­графу, шляхів, уповноважений з питань преси і пропаганди. У 1922—24 очолював Західноукраїнське товариство Ліги Націй, що намагалося дипломатичними методами сприяти від­новлен­ню державності ЗУНР. Належав до закордон­ної групи Української народної трудової партії. У 1920-х рр. послідовно під­тримував політичну діяльність Є. Петрушевича. 1931 повернувся з Берліна до Галичини, продовжив адвокатську практику в Сокалі. Входив до керівництва Союзу українських адвокатів, вміщував публікації у його часописі «Життя і право». Один із провід­них діячів УНДО, 1935 і 1938 обирався від партії послом сейму Польщі, де входив від­повід­но до комісії праці та правничої комісії. З початком 2-ї світової війни восени 1939 пере­їхав в окуповану німецькою армією Холмщину: спочатку у м. Томашів, у березні 1940 — у м. Замостя. Працював нотаріусом, був членом окружного Українського допомогового комітету, а згодом очолював його. У липні 1943 повернувся у Львів. Через важку хворобу фаховою працею і громадською діяльністю надалі не за­ймався.

Завантажити статтю