ПІО́НТЕК Люціана Карлівна (01. 07. 1899, м. Лубни, нині Полтавської обл. — 25. 09. 1937, Київ) — письмен­ниця, пере­кладачка. Членкиня ВУСПП (1927), СПУ (1934). На­вчалася в Лубенській та Полтавській гімназіях, Харківському ІНО. Працювала журналісткою, була секретарем часописів «Комунарка України», «Червоний клич». Від 1923 разом із другим чоловіком І. Куликом мешкала в Канаді, викладала в робітничих школах. Була членкинею заокеанської філії літературної організації «Гарт». 1927 повернулася в Україну. Жила в Харкові, 1930–32 — у Камʼянці-Подільському (нині Хмельницької обл.), де чоловік працював секретарем райкому ВКП(б). Від 1934 мешкала в Києві у будинку письмен­ників «Роліт». Заарештована 5 серпня 1937 як «агент англійської, німецької та польської роз­відок», 22 вересня цього ж року засуджена до роз­стрілу. Реабілітована 1956. Друкуватися почала 1917 (збірка лубенських гімназистів «Кружок поэтов»), її публікації вміщували в журналах «Гарт», «Червоний шлях», «Молодняк», а також у періодиці Канади. Авторка збірок поезій «Тихим дисонансом» (1927) та оповідань «Балаклава» (1929; обидві — Харків). Пере­клала з німецької мови окремі поезії О. Канеля («Червоний шлях», 1924), куплет у прозі «Оксамитними рукавицями» В. Мерінґа з підзаголовком «Робота німецького дада­їста» («Нова ґенерація», 1927), вірш «Ві­день» Й. Бехера («Червоний шлях», 1928), роман «Острів Елефантина» О.-М. Фонтана (1928), збірку новел «Втеча до Франції» Ф. Вай­скопфа (1930; обидва — Харків) та ін. Пере­кладала також із англійської мови.