ПЛА́ТОВ Леонід Дмитрович (справжнє — Ломакін; 01(14). 09. 1906, Полтава — 26. 11. 1979, Москва) — письмен­ник. Член СП СРСР (1953). У 7-річному віці разом із батьками пере­їхав до м. Ромни Полтавської губ. (нині Сумської обл.), де на­вчався в реальному училищі, працював у крає­знавчому музеї. Закінчив факультет політ­просвіти Харківського ІНО (1927). Працював у редакції газети «Комсомолець України» (Харків, 1926–32). Після дворічного пере­бува­н­ня в Абхазії ви­їхав до Москви й став кореспонденом «Комсомольской правды», в якій дебютував повістю «Мальчик с веснушками» (1936). Друкувався в журналах «Вокруг света», «Самолет», «Смена», «Огонек», «Наша страна» та ін. Автор збірок нарисів «Героїчне змага­н­ня» (X., 1932, у спів­авторстві з Ю. Жуковим) та «Люди и их трудодни» (Сухуми, 1934), збірок оповідань «Рас­сказы о мужестве» (1936), «Камен­ный холм» (1952; обидві — Москва). Під час німецько-радянської війни був військовим кореспондентом. У повоєн­ний час за­ймався винятково белетристикою. Написав оповіда­н­ня «Поправка к лоции» (1944), «Мгновение» (1951), «Вилла на Энсе» (новий варіант — «Аромат резеды», 1952); за мотивами роману «Земля Сан­никова» В. Обручева створив кіноповість «Птица Маук» (1947). Видав у Москві повість «Архипелаг исчезающих островов» (1949), роман «Страна Семи Трав» (1954), які пізніше обʼ­єд­нано в дилогію «Повести о Ветлугине» (1957; тут виклав незабутні враже­н­ня про своє життя на Полтавщині), роман «Секретный фарватер» (1963), що витримав низку пере­ви­дань. Українською мовою окремі твори П. пере­клали М. Сидоренко, Г. Пів­торак, Л. Ковальчук.