Жуков Юрій
ЖУ́КОВ Юрій (Георгій Олександрович; 10(23). 04. 1908, ст. Алмазна Катериносл. губ., нині місто Луган. обл. — 02. 06. 1991, Москва) — публіцист. Член СП СРСР (1961). Герой Соц. Праці (1978). Ленін. премія (1960). Навч. у Моск. автотрактор. інституті (1931–32). Працював 1927–31 у ред. г. «Луганская правда» та «Комсомолець України» (Харків); від 1932 — завідувач відділу ред. г. «Комсомольская правда», 1938 звільн. за звинуваченням у зв’язках з ворогами народу та наклепництві на будівництво м. Комсомольськ-на-Амурі у кн. «Город юности» (Москва, 1937). Працював кор. ж. «Наша страна» і «Новый мир», в останньому анонімно опублікував «Записки капитана Ван Си. Крылья Китая», написані зі слів рад. льотчика. Під час 2-ї світової війни — військ. кор., нач. відділу фронту г. «Комсомольская правда». Від 1946 — у ред. г. «Правда»: заст. відп. секр., оглядач міжнар. питань, 1947–52 — власкор у Франції, 1952–57 — заступник гол. ред., 1962–88 — політ. оглядач. Очолював Держ. комітет РМ СРСР з культур. зв’язків із закордон. країнами (1957–62) і Рад. комітет захисту миру (1982–87). Автор творів, присвяч. міжнар. подіям.
.Додаткові відомості
- Основні твори
- Граница. 1938; Раймонда Дьен. 1954; Япония. 1962; Один «МИГ» из тысячи. 1963; Люди 40-х годов. 1969; Чилийский дневник. 1970; 33 визы: Путешествия в разные страны. 1972; Общество без будущего: Заметки публициста. 1978; Нищие духом: Заметки полит. обозревателя. 1985; Псы войны. 1986; Избранные произведения: В 2 т. 1988 (усі — Москва).
Рекомендована література
- Остроумов С. Публицистические уроки Юрия Жукова. Иркутск, 1973;
- Георгий Александрович Жуков [Некролог] // Правда. 1991, 3 июня
Завантажити статтю
Людина 
