ПЛЕШКА́Н Ольга Іванівна (03(15). 06. 1898, с. Чортовець, нині Коломийського р-ну Івано-Франківської обл. — 26. 12. 1985, м. Снятин Коломийського р-ну) — живописець, графік. Дочка І. Плешкана. На­вчалася в Українській жіночій гімназії сестер василіянок у Львові (1910–13), Українській приватній гімназії в м. Городенка (нині Коломийського р-ну, 1913–18), на філософському (1921–22) та філологічному (1923–25) від­ділах Українського таємного університету у Львові. 1925–32 — учениця Мистецької школи О. Новаківського. Учасниця всіх звітних ви­ставок школи у Львові, а також пере­сувних ви­ставок 1930–33 містами Галичини (Коломия, Станіславів (нині Івано-Франківськ), Стрий, Дрогобич, Самбір (усі нині — Львівська обл.), Пере­мишль (нині Під­карпатське воєводство, Польща), Тернопіль). Членкиня молодіжної творчої групи «Руб» (1932). У 1932–57 мешкала в родині письмен­ника В. Стефаника в с. Русів (нині Коломийського р-ну), де працювала екс­курсоводом у Музеї В. Стефаника (1941–57). Авторка числен­них невеличких олійних творів — меланхолійно-на­строєвих пейзажів, вишуканих у кольорі (мотиви Гуцульщини, над­дністрянські краєвиди Березини, Снятина, Русова). Виконала низку психологічних порт­ретів — І. Данилович (1920–30-і рр.), Г. Шимонович-Рудницької (1944), Василя та Софії Стефаників (обидва — 1960), серію автопорт­ретів різних років. Епізодично працювала в техніках лінориту, акварелі, рисунку. Від 1957 проживала в Снятині, де 1995 від­крито художньо-меморіальний музей художниці, її іменем на­звано вулицю. Учасниця ви­ставок жінок-художниць з нагоди Жіночого кон­гресу в Станіславові (1934), ретро­спективної українського мистецтва (1935), Спілки українських образотворчих мистців (1942), групової (разом із С. Ґебус-Баранецькою, Г. Смольським, 1962; усі — Львів). Персональна — у Львові (1993, посмертна). Деякі її твори зберігаються в музеях Івано-Франківська, Львова, Літературно-меморіальних музеях Марка Черемшини (м. Снятин) та В. Стефаника (с. Русів).