Погорілий Іван Іванович

Визначення і загальна характеристика

ПОГОРІ́ЛИЙ Іван Іванович (20. 03. 1899, м. Кременчук, нині Полтавської обл. — 28. 10. 1937, Київ) — історик. Кандидат історичних наук (1935, без захисту дисертації). Від 1922 учителював в Одесі. Згодом працював завідувачем районного відділу народної освіти, завідувачем відділу культури і пропаганди редакції г. «Чорноморська комуна», науковим співробітником Одеського музею революції. 1928 здобув вищу освіту та вступив до аспірантури при Одеській філії Харківської науково-дослідної кафедри історії української культури імені академіка Д. Багалія. Від 1930 працював в Одеському інституті народної освіти, після його реорганізації — в Одеському інституті професійної освіти. З відновленням Одеського університету 1933 очолив кафедру історії України. Також викладав на курсах обласного відділу народної освіти, читав лекції для партактиву, пропагандистів, агітаторів, від початку 1930-х рр. брав активну участь у діяльності товариства «Істориків-марксистів». Наукові дослідження: історія робітничого руху та більшовицької партії, історія України початку 20 ст. У серпні 1937 заарештований, 27 жовтня того ж року за звинуваченням у членстві у контрреволюційній українській націоналістичній організації засуджений до розстрілу.

Завантажити статтю