Полтавська гравіметрична обсерваторія Інституту геофізики імені С. Субботіна НАНУ

ПОЛТА́ВСЬКА ГРАВІМЕТРИ́ЧНА ОБСЕРВАТО́РІЯ Ін­ституту геофізики імені С. Суб­ботіна НАНУ — науково-дослідна астрономічна установа. Заснована 1926 астрономом і геофізиком О. Орловим (1926—34, 1938—51 — директор). Основними зав­да­н­нями обсерваторії було створе­н­ня гравіметричної карти України з метою пошуку корисних копалин та виріше­н­ня наукових зав­дань фундаментального характеру — ви­вче­н­ня зміни широт і руху земних полюсів, а також земних припливів для дослідже­н­ня особливостей внутрішньої будови Землі та динаміки її поверх­ні на основі астрономічних та геофізичних спо­стережень. Спочатку під­порядковувалася Українській Головній палаті мір і ваг, від 1938 функціонувала як само­стійна наукова організація АН УРСР, а 1964 уві­йшла до складу Ін­ституту геофізики АН УРСР на правах філії. 1970—84 видавали періодичний республіканський між­ві­домчий збірник наукових праць з про­блем ви­вче­н­ня динаміки Землі «Вращение и приливные деформации Земли» (загалом ви­йшло 16 випусків). Нині працюють 12 науковців, з них 1 доктор (М. Лубков, який від 2017 очолює обсерваторію) і 6 кандидатів наук. У від­ділі геодинаміки ви­вчають динаміку земної поверх­ні методами космічної та класичної геодезії, астрометрії та геофізики, виконують теоретичні дослідже­н­ня сучасних геотектонічних процесів та про­блем практичного нафтогазовидобува­н­ня, ви­вчають небезпечні явища природного та техноген­ного походже­н­ня. Науковці лабораторії декаметрової радіоастрономії досліджують радіови­промінюва­н­ня Сонця, галактичні та позагалактичні обʼєкти у декаметровому діапазоні довжин хвиль методами спектрометрії, поляриметрії та інтерферометрії з допомогою радіотеле­скопа УРАН-2, який належить до обʼєктів, що мають статус національного на­дба­н­ня України. Найважливішими досягне­н­нями установи за весь період її діяльності є створе­н­ня гравіметричної карти України; ви­значе­н­ня за даними астрономічних спо­стережень близькодобової вільної нутації, що вперше у світі під­твердило наявність рідин­ного ядра Землі; отрима­н­ня регіональних значень земно­припливних параметрів для території України на основі нахиломірних та гравіметричних спо­стережень, що характеризують фізичні властивості та внутрішню будову Землі і до­зволяють досліджувати тонкі ефекти динаміки земної поверх­ні; виявле­н­ня нових типів спорадичного ви­промінюва­н­ня Сонця та Юпітера в декаметровому діапазоні частот, що роз­ширює зна­н­ня про Всесвіт. Серед видатних науковців — В. Баленко, М. Попов, Є. Федоров, Я. Яцків. Директорами обсерваторії також були: П. Нечипоренко (1934—37), З. Аксентьєва (1951—69), М. Панченко (1969—82), В. Булацен (1982—2016).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю