ПО́ЛЬСЬКА Ірина Іл­лівна (11. 11. 1954, Харків) — мистецтво­знавець, піаністка, педагог. Дочка І. Польського. Доктор мистецтво­знавства (2003), професор (2005). Закінчила Харківський ін­ститут мистецтв (1978). Викладала в музичних школах Харкова (1977–92). Від 1992 — у Харківській академії культури: від 2004 — професор кафедри теорії та історії музики. Водночас викладала у Педагогічному університеті (1983–84, 2005–08), Університеті (1990–95), Національній юридичній академії України (2004–06), Гуманітарно-педагогічній академії (2007–13; усі — Харків). Досліджує теорію та історію музичного ансамблю (камерного і фортепіан­ного), музичну естетику і культурологію, філософію і психологію мистецтва, теорію та історію музичного виконавства, музичну культуру Харкова. Ініціатор та організатор багатьох між­народних та регіональних культурних проєктів (науково-теоретичні конференції, цикли тематичних лекцій-концертів з історії музичного мистецтва, вечори памʼяті видатних музикантів тощо). Заснувала й очолила Асоціацію фортепіан­них ансамблів в Харкові (від 1998). Концертує як піаністка-солістка та ансамблістка. У репертуарі — твори Ф. Шопена, Р. Шуман­на, Ф. Шуберта, Ф. Мендельсона, Й. Брамса, О. Скрябіна, С. Рахманінова, Й. С. Баха та ін. П. — перша виконавиця багатьох фортепіан­них, камерних і концертних творів харківських композиторів І. Польського, Г. Цицалюка та ін.