Процик Нестор

ПРО́ЦИК Нестор (07. 11. 1912, с. Гнилички Збаразького пов., нині Тернопільського р-ну Тернопільської обл. — 30. 06. 1973, м. Буф­фало, шт. Нью-Йорк, США) — лікар-психіатр, громадсько-політичний діяч. На­вчався у Тернопільській, закінчив Бережанську (нині Тернопільської обл.) гімназію. Медицину ви­вчав у Яґел­лонському університеті в Кракові, у Берліні, закінчив Сорбон­ну (Париж, 1949, ступінь доктора). Член Української військової організації та Центрального проводу Організації українських націоналістів. 1939 заарештований у Львові під час роботи 7-го кон­гресу Союзу українських студентських організацій під Польщею. 1941—45 пере­бував у німецьких концтаборах. Після 2-ї світової війни організував у Мюнхені Товариство Українського Червоного хреста, яке надавало лікарську та матеріальну допомогу українським біженцям. 1946 за доруче­н­ням С. Бандери від­повід­ав за організаційну мережу Організації українських націоналістів у Франції. 1950 емігрував до США. Працював шпитальним лікарем, згодом — лікарем-психіатром, очолював психоневрологічну лікарню в Нью-Йорку; від 1962 — асистент директора однієї зі шкіл, від 1970 — виконувач обовʼязків директора освіти і ви­школу. Спів­засновник Українського лікарського товариства Пів­нічної Америки в Буф­фало, член низки американських медичних товариств, голова Українського кон­гресового комітету Америки, кредитової спілки «Дні­про». Організовував політичні маніфестації, громадські зі­бра­н­ня, член Комітету поневолених народів.

Завантажити статтю