Процик Нестор
ПРО́ЦИК Нестор (07. 11. 1912, с. Гнилички Збаразького пов., нині Тернопільського р-ну Тернопільської обл. — 30. 06. 1973, м. Буффало, шт. Нью-Йорк, США) — лікар-психіатр, громадсько-політичний діяч. Навчався у Тернопільській, закінчив Бережанську (нині Тернопільської обл.) гімназію. Медицину вивчав у Яґеллонському університеті в Кракові, у Берліні, закінчив Сорбонну (Париж, 1949, ступінь доктора). Член Української військової організації та Центрального проводу Організації українських націоналістів. 1939 заарештований у Львові під час роботи 7-го конгресу Союзу українських студентських організацій під Польщею. 1941–45 перебував у німецьких концтаборах. Після 2-ї світової війни організував у Мюнхені Товариство Українського Червоного хреста, яке надавало лікарську та матеріальну допомогу українським біженцям. 1946 за дорученням С. Бандери відповідав за організаційну мережу Організації українських націоналістів у Франції. 1950 емігрував до США. Працював шпитальним лікарем, згодом — лікарем-психіатром, очолював психоневрологічну лікарню в Нью-Йорку; від 1962 — асистент директора однієї зі шкіл, від 1970 — виконувач обов’язків директора освіти і вишколу. Співзасновник Українського лікарського товариства Північної Америки в Буффало, член низки американських медичних товариств, голова Українського конгресового комітету Америки, кредитової спілки «Дніпро». Організовував політичні маніфестації, громадські зібрання, член Комітету поневолених народів.
Рекомендована література
- Стецьків Є. Бл. п. д-р Нестор Процик (Некролог) // ЛВ. 1974. Ч. 74;
- Лоза М. Доктор Нестор Процик // Нац. трибуна. 1993. Ч. 33;
- Кичук Г. Відлітають журавлі. Збараж, 1998;
- Пундій.
Завантажити статтю
Людина 
