Пряшівська руська гімназія
ПРЯ́ШІВСЬКА РУ́СЬКА ГІМНА́ЗІЯ — освітній і культурний осередок українців у Чехословаччині. Заснована 1936 у м. Пряшів (нині Словаччина), що здавна славився як найповажніший центр освіти для українців обох схилів Західних Карпат. Тут навчалася більшість української інтелігенції краю, а гімназія займала почесне місце у навчальній та виховній місії. Українські діячі Закарпаття віддавна боролися за впровадження у школах викладання рідної мови. 1849 угорська гімназія в Ужгороді була перетворена на руську гімназію, однак вже через кілька місяців влада знову ввела угорську мову. 1895 у Пряшеві почала діяти греко-католицька учительська семінарія, і лише після утворення 1918 Чехословацької Республіки впроваджено тут руську (українську) мову для викладання. Питання відкриття у Східній Словаччині руської гімназії піднімалося у 1920-х рр., зокрема 1929 були зібрані численні підписи в українських середовищах, протоколи сільських сходин із вимогою відкрити руську гімназію в Пряшеві. Проєкт відкриття був схвалений міністерством освіти 27 квітня 1936. У «Руському домі» в Пряшеві із цього приводу відбулися багатолюдні збори. Заклад названо «Греко-католицька руська гімназія в Пряшеві», чималу роботу в його створенні виконали голова комітету Т. Райкович та секретар І. П’єщак. У навчальному році 1936/37 відкрито перший клас гімназії та прийнято 48 учнів (34 хлопців і 14 дівчат). Директором став доктор М. Бобак, до педагогічного складу ввійшов також духовник Д. Миллий. У перші роки існування гімназії побудовано найпотрібніші приміщення, на власний будинок вона спромоглася лише 1942. Її утримання, за відсутності у перші роки державної допомоги, вимагало значних коштів, пожертвувань батьків не вистачало. Значну роль в її підтримці відіграли меценати, серед яких — доктор С. Смандрай, який від самого початку існування гімназії подарував 10 тис. крон, створивши спеціальний фонд. Згодом він придбав обладнання для 1-го класу, організував будівництво шкільного будинку. Обладнання для 2-го класу закупив П. Гайович із Мукачевого (нині Закарпатська обл.), а Й. Гануля організував у середовищі емігрантів у США збір коштів на обладнання 3-го класу. Для 4-го класу обладнання придбав М. Бескид, для 5-го — І. Бобак, для 6-го — В. Гопко, для 7-го — адвокат І. П’єщак, для 8-го — директор гімназії М. Бобак. Мешканці с. Біловежа на Бардіївщині зібрали й передали для утримання гімназії 5 тис. крон. 1944 відбувся перший випуск абітурієнтів. У навчальному році 1944/45 гімназія стала державною. 1947–48 державну стипендію отримували 100, а 1948–49 — 280 учнів. Гімназія стала важливим освітнім і культурним осередком для сільських дітей, а також вихідців із галицької частини Лемківщини. Тут існували й успішно розвивалися гуртки художньої самодіяльності (хор, оркестр, танцювальний колектив), проводили історично-літературні вечори. 1956 гімназію приєднали до початкової школи, 1957 її розмістили у спільному приміщенні. У навчальному році 1957/58 заклад перетворено в 11-річну середню школу, 1961 — в середню загальноосвітню школу. 1969 створено гімназію з українською мовою навчання та початкову школу — Об’єднану школу імені Т. Шевченка. Її організаційною складовою є гімназія з українською мовою навчання — навчальний заклад для русинів-українців. Основним завданням залишається надання учням повної середньої освіти та підготовка до навчання у ВНЗ. У викладанні акцентують увагу переважно на іноземні мови, крім словацької та української мов учні вивчають англійську та одну іноземну мову на вибір, а також інші предмети, визначені програмою міністерства освіти Словаччини для гімназій. Навчання триває 4 р. Учні, яких активно залучають до різних культурних заходів на українську тематику, складають словацьку та українську мови, а також одну іноземну мову та один факультативний предмет.
Рекомендована література
- M. Mušinka. Ukrajinské (ruské) gymnázium Prešov. Prešov, 2006.
Завантажити статтю
