Пряшівська руська гімназія

ПРЯ́ШІВСЬКА РУ́СЬКА ГІМНА́ЗІЯ — освітній і культурний осередок українців у Чехословач­чині. Заснована 1936 у м. Пряшів (нині Словач­чина), що здавна славився як найповажніший центр освіти для українців обох схилів Західних Карпат. Тут на­вчалася більшість української інтелігенції краю, а гімназія за­ймала почесне місце у на­вчальній та виховній місії. Українські діячі Закарпа­т­тя від­давна боролися за впровадже­н­ня у школах викла­да­н­ня рідної мови. 1849 угорська гімназія в Ужгороді була пере­творена на руську гімназію, однак вже через кілька місяців влада знову ввела угорську мову. 1895 у Пряшеві почала діяти греко-католицька учительська семінарія, і лише після утворе­н­ня 1918 Чехословацької Республіки впроваджено тут руську (українську) мову для викла­да­н­ня. Пита­н­ня від­кри­т­тя у Східній Словач­чині руської гімназії під­німалося у 1920-х рр., зокрема 1929 були зі­брані числен­ні під­писи в українських середовищах, протоколи сільських сходин із вимогою від­крити руську гімназію в Пряшеві. Проєкт від­кри­т­тя був схвалений міністерством освіти 27 квітня 1936. У «Руському домі» в Пряшеві із цього приводу від­булися багатолюдні збори. Заклад на­звано «Греко-католицька руська гімназія в Пряшеві», чималу роботу в його створен­ні виконали голова комітету Т. Райкович та секретар І. Пʼєщак. У на­вчальному році 1936/37 від­крито перший клас гімназії та прийнято 48 учнів (34 хлопців і 14 дівчат). Директором став доктор М. Бобак, до педагогічного складу вві­йшов також духовник Д. Мил­лий. У перші роки існува­н­ня гімназії побудовано найпотрібніші приміще­н­ня, на власний будинок вона спромоглася лише 1942. Її утрима­н­ня, за від­сутності у перші роки державної допомоги, вимагало значних коштів, пожертвувань батьків не ви­стачало. Значну роль в її під­тримці ві­діграли меценати, серед яких — доктор С. Смандрай, який від самого початку існува­н­ня гімназії подарував 10 тис. крон, створивши спеціальний фонд. Згодом він при­дбав обладна­н­ня для 1-го класу, організував будівництво шкільного будинку. Обладна­н­ня для 2-го класу закупив П. Га­йович із Мукачевого (нині Закарпатська обл.), а Й. Гануля організував у середовищі емі­грантів у США збір коштів на обладна­н­ня 3-го класу. Для 4-го класу обладна­н­ня при­дбав М. Бе­скид, для 5-го — І. Бобак, для 6-го — В. Гопко, для 7-го — адвокат І. Пʼєщак, для 8-го — директор гімназії М. Бобак. Мешканці с. Біловежа на Бардіївщині зібрали й пере­дали для утрима­н­ня гімназії 5 тис. крон. 1944 від­бувся перший випуск абітурієнтів. У на­вчальному році 1944/45 гімназія стала державною. 1947—48 державну стипендію отримували 100, а 1948—49 — 280 учнів. Гімназія стала важливим освітнім і культурним осередком для сільських дітей, а також вихідців із галицької частини Лемківщини. Тут існували й успішно роз­вивалися гуртки художньої самодіяльності (хор, оркестр, танцювальний колектив), проводили історично-літературні вечори. 1956 гімназію при­єд­нали до початкової школи, 1957 її роз­містили у спільному приміщен­ні. У на­вчальному році 1957/58 заклад пере­творено в 11-річну середню школу, 1961 — в середню загальноосвітню школу. 1969 створено гімназію з українською мовою на­вча­н­ня та початкову школу — Обʼ­єд­нану школу імені Т. Шевченка. Її організаційною складовою є гімназія з українською мовою на­вча­н­ня — на­вчальний заклад для русинів-українців. Основним зав­да­н­ням залишається на­да­н­ня учням повної середньої освіти та під­готовка до на­вча­н­ня у ВНЗ. У викла­дан­ні акцентують увагу пере­важно на іноземні мови, крім словацької та української мов учні ви­вчають англійську та одну іноземну мову на вибір, а також інші предмети, ви­значені про­грамою міністерства освіти Словач­чини для гімназій. На­вча­н­ня триває 4 р. Учні, яких активно залучають до різних культурних заходів на українську тематику, складають словацьку та українську мови, а також одну іноземну мову та один факультативний предмет.

Завантажити статтю